Читати книгу - "48 законів влади"

І насамкінець: навчіться маніпулювати цифрами. Що ширша база вашої підтримки, то міцніша ваша влада. Розуміючи, що відкинута, розчарована душа може запалити пожежу незадоволення, Луї XIV дбав про те, щоб сподобатися своїм найменшим посадовцям. І вам слід завойовувати союзників на всіх рівнях — обов’язково настане час, коли вони вам знадобляться.

Образ: замкова щілина. Люди мурують стіни, щоб відгородитися від вас; не намагайтеся проникнути до них, бо там стоятиме стіна за стіною. У стінах є двері, що ведуть до серця і розуму, а в них — крихітний отвір для ключів. Зазирніть у замкову щілину, підберіть ключ, який відчинить двері, — і ви отримаєте доступ до волі людей, не вдираючись до них силоміць.

Авторитетна думка: Складності переконування залежать від того, наскільки я знаю серце переконуваного, щоб підібрати потрібні слова… Тому той, хто схоче переконувати, стоячи перед троном, повинен добре зважати на почуття любові й ненависті правителя, його таємні бажання і страхи, аби прихилити до себе його серце (Хань Фей, китайський філософ, ІІІ ст. до н. е.).

Зворотний бік

Цей закон не має зворотного боку.

Закон 44.

Обеззброюйте опонентів і дратуйте їх за допомогою ефекту дзеркала

СУДЖЕННЯ

Дзеркало відбиває реальність, але це також і досконалий інструмент обману: коли ви віддзеркалюєте дії своїх ворогів, копіюючи їх, їм не вдається зрозуміти вашу стратегію. Ефект дзеркала висміює та ображає їх, змушуючи перегравати. Дзеркально відтворюючи їхню психіку, ви спокушаєте їх ілюзією, нібито поділяєте їхні цінності, а дзеркально відтворюючи їхні дії, ви повчаєте їх. Мало хто здатний протистояти ефекту дзеркала.

КУПЕЦЬ І ЙОГО ДРУГ

Якось купцеві заманулося рушити в довгу подорож. А що був він не дуже заможний, то сказав собі: «Треба перед дорогою залишити частину майна в місті, бо, якщо в дорозі зі мною щось трапиться, буде на що жити після повернення». І купець відніс чимало металевої заготівлі, що була основним його майном, другові на збереження на час його відсутності. Уладнавши це, він вирушив у путь. Під час подорожі йому не щастило, і купець вирішив вертати додому. Повернувшись, він пішов до друга, щоб забрати метал, але виявилося, що той жив на позички і, щоб розплатитися, продав увесь метал. Тож друг йому й каже: «Розумієш, друже, я склав метал до кімнати й надійно її замкнув, бо думав, що так воно збережеться, як і моє власне золото. Але сталася пригода, якої ніхто не міг передбачити — до кімнати проник щур і поїв усе залізо!»

Купець, удавши, ніби повірив, вигукнув: «Справді біда мені! Я давно знав, що щури дуже люблять залізо. Вони й раніше багато разів дошкуляли мені в такий спосіб, тож тепер мені легше буде пережити втрату». Відповідь сподобалася другові, й він радів, що купець повірив, ніби щур з’їв метал. І щоб остаточно зняти із себе всі підозри, він запросив купця до себе пообідати наступного дня. Купець пообіцяв, що прийде, але дорогою додому побачив у середмісті дитину свого друга, повів її до себе додому і замкнув у кімнаті.

Наступного дня купець рушив до свого друга, який не знав, де приткнутися з горя. Удавши, що нічого не знає, купець почав розпитувати, що сталося. «Любий друже, — відповів той, — пробач, що мені сьогодні не до веселощів: я втратив одного зі своїх синів. Я вже й ріжком сигналив, але все марно». «Як прикро це чути, — відповів купець. — Мені прикро це чути, бо вчора ввечері, коли пішов від вас, я побачив, як сова несла в пазурах дитину, але не знаю, чи це був твій син». «Дурень ти неприторенний, — сказав друг. — Посоромився б такі дурниці плести! Сова важить найбільше два-три фунти й не може нести хлопчика, який важить понад п’ятдесят фунтів!» А чом ти дивуєшся? — спитав купець. — Хіба в країні, де один щур може з’їсти сто тонн металу, може когось здивувати, що сова може нести хлопчика, який важить лише п’ятдесят фунтів». І тоді друг збагнув, що купець не такий уже й дурень, як він уважав, перепросив його за обман, повернув йому вартість металу, а за це і його син повернувся додому.

Байки, Пілпай, Індія, IV ст.

Ефекти дзеркала: попередня типологія

Дзеркала можуть нас хвилювати. Дивлячись на своє відбиття в дзеркалі, ми найчастіше бачимо те, що хочемо побачити: власний образ, із яким нам зручно. Зазвичай ми не роздивляємося впритул, ігноруючи зморшки й дрібні вади. Однак, придивившись пильніше, нам іноді здається, буцімто бачимо себе так, як інші нас бачать, як людину серед інших людей, як об’єкт, а не суб’єкт. Від цього нас дрожем проймає — ми бачимо себе ніби ззовні, без думок, духу і душі, які становлять нашу свідомість. Ми — річ.

Використовуючи ефекти Дзеркала, ми символічно відтворюємо силу, яка непокоїть, віддзеркалюємо дії інших, імітуючи їхні рухи, щоб вивести їх із рівноваги і роздратувати. Вони сердяться, бо їх змушують почуватися виставленими на глум, клонованими, об’єктивованими, бездушними. Або зробіть те саме трохи по-іншому, і вони почуватимуться обеззброєними, бо ви чудово відбили їхні бажання і жадання. Така нарцистична сила дзеркал. В обох випадках ефект Дзеркала вибиває з колії ваших опонентів, змушуючи їх гніватися або опинятися в трансі, і в цю мить ви владні маніпулювати ними і зваблювати. Цей ефект — велика сила, бо він спрацьовує на рівні примітивних емоцій.

У царині влади є чотири основних ефекти Дзеркала.

Ефект, що нейтралізує. У давньогрецькій міфології Горгона Медуза мала зміїв замість волосся, язик, що висовувався назовні, масивні зуби й таке потворне обличчя, що кожний, хто бачив його, із жаху перетворювався на камінь. Але героєві Персею вдалося вбити Медузу, відполірувавши свій бронзовий щит і перетворивши його на дзеркало. А тоді, використавши її відображення на щиті, він підповз і стяв їй голову, не дивлячись на неї прямо. Щит у цьому разі слугував дзеркалом, але й дзеркало, своєю чергою, було щитом: Медуза не могла бачити Персея, а бачила тільки відбиття власних рухів, і, ховаючись за цим екраном, герой підкрався і знищив її.

Така сутність ефекту, що нейтралізує: якомога точніше робіть те, що роблять вороги, і вони не розпізнають ваші наміри, бо їх засліплює дзеркало. Їхня стратегія в стосунках із вами залежить від вашої реакції на них. Нейтралізуйте їх, граючи з ними в мімікрію. Ця тактика має глузливий і дражливий ефект. Ми пригадуємо, як у дитинстві хтось дражнився, повторюючи кожне наше слово, —