Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Придбав „Атомні прелюди“ Вінграновського — чудового поета і патріота. Він — учень Довженків.
За „казан“ не думай — хай там плавляться кольори, однак кожен із них впливатиме на інший. Твій лист — то фальцет в голосі. Це так. Бережись його, бережи свій голос, як віру, як серце…
Виходить „Соняшник“ — збірка Драча. Можеш обох їх придбати — в місті буваючи. Не губись, Толік. Важко бува — я розумію тебе. Але ж це і дає дещо — стаєш хоча б спартанцем і в якійсь мірі гандистом.
Коли вийде 5 номер альманаху „Донбас“ — при твоєму бажанні можу вислати. Там мене нібито дають під рубрикою „зеленые всходы“». Цит. за.: Василь Стус. Твори. Т. 6: кн. 2. — С. 26. Див. також: Не відлюбив свою тривогу ранню. Василь Стус — поет і людина. Спогади, статті, листи, поезії. — K.: Український письменник, 1993, С. 22. Згадана публікація у журналі таки вийшла. Див.: Василь Стус. Вірші // Донбас. — 1962, № 5, С. 91—92.
277
Мова про книги О. Довженка «Зачарована Десна» (1957) і «Поема про Море» (1960).
278
Тоня — одне із захоплень Василя Стуса 1962 р.
279
Мова, ймовірно, про візит до Шури, чого Василь поклав собі уникати.
280
«Щоденник» Василя Стуса. — ІЛ НАН України, Ф. 170, од. збер. 1200, арк. 5—7.
281
Василь Стус. Твори. T. 1: кн. 2: — С. 30.
282
Мова про запуск космічного корабля з О. Ніколаєвим і П. Поповичем.
283
У фільмі «Сейм виходить із берегів» (Київська кінофабрика, 1962) М. Вінграновський зіграв роль Домчака.
284
Найкрасивіший парк культури та відпочинку в Донецьку.
285
«Кочегарка» — Горлівська міська газета.
286
Мова про рішення готуватись до вступу в аспірантуру.
287
При горлівській газеті «Кочегарка» існувала літстудія, членом якої був Василь Стус.
288
В. K. — з'ясувати, про кого йдеться, не вдалося.
289
О. — Імовірно, що йдеться про колегу Василя Стуса, Олену Василівну. Див. С. 119.
290
«Щоденник» Василя Стуса. — Зберігається: ІЛ НАН України, Ф. 170, од. збер. 1200, арк. 7—10. Далі до щоденника з незначними скороченнями переписано вірш Д. Павличка «Коли помер кривавий Торквемада».
291
Василь Захарченко. Він переміг // Не одлюбив свою тривогу ранню. — С. 26.
292
Там само. — С. 27.
293
Там само.
294
Там само.
295
Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 2. — С. 38.
296
Для дедалі більш опозиційного Василя Стуса важила, безперечно, й «травля» Б. Пастернака, організована 1959 року радянською системою, що не подарувала небажання публічно зректися Нобелівської премії. Психологічна настанова вихованої в СРСР романтичної людини вже сформувалася й провокувала до позитивного сприйняття всього, що піддавалося гонінню. Тож нічого дивуватися, що книжечка віршів Пастернака була постійним супутником Стуса в Горлівці. Певною мірою це захоплення високою поезією притлумлювало в свідомості національні болі, провокуючи на шлях мистецької «гри в бісер». Пізніше це сприйматиметься Стусом за «великий гріх»: у листах із таборів поет вестиме мову про «гріховність мистецтва», що досягає розквіту лише на службі в сильного та багатого.
297
Зі спогадів В. Шиманського // Зберігаються в архіві Василя Стуса.
298
Василь Стус. Твори. T. 1: кн. 2. — С. 110.
299
«Громадяни» — мова про громади, осередки української інтеліґенції, що в другій половині XIX століття, користуючись ліберальністю уряду Російської імперії, займалися національно-культурною роботою. Перша «Громада» виникла в Пєтєрбурґє прикінцем 1850-х. Поміж її членів були М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко та ін. За фінансової підтримки поміщиків-українофілів було засновано журнал «Основа», що 1861—1862 роками друкував твори українських письменників.
300
Василь Стус. Твори. T. 4. — С. 370—373.
301
Василь Стус. Твори. T. 1: кн. 2. — С. 37.
302
Василь Стус. Твори. Т. 1: кн. 2. — С. 31.
303
Зберігається: ІЛ НАНУ: Ф. 170, од. збер. 744.
304
Пізніше до «ДЕЛА № 13» були долучені вірші 1963-го року. На жаль, у повному обсязі зшиток не зберігся. Коли поет готував рукопис збірки «Круговерть», то лезом повирізав аркуші з найдовершенішими, на його погляд, творами, долучивши їх до рукопису книги, висланої в 1963-му до видавництва «Молодь».
305
Василь Стус. Твори. Т. 6: кн. 2. — С. 29.
306
Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 395.
307
Російськомовні поети й перекладачі.
308
Із-поміж усіх згаданих подач друком з'явилася лише публікація в «Дніпрі». Див.: Дніпро. — 1963, ч. 10, С. 92—93. Там були опубліковані вірші «Зореплавцю», «Мати», «Озеро Кисегач» та «Епістолярне».
309
Цілком вірогідно, останні рядки стосуються складних взаємин із Олександрою. Другий рік розлук і повертань — треба визначатися. Їй — час створювати родину, Василь думав про літературні перспективи. Шляхи розходилися.
310
Андрій Васильович Клоччя.
311
Збірка М. Рильського «Гомін і відгомін» вийшла 1929 р.
312
Мотиви «вибитого» з заарештованого прозаїка Григорія Епіка «Покаянного листа» до Постишева, де письменник мусив оббріхувати не лише себе, а й друзів та знайомих.
313
Слова належать А. Клоччі.
314
На той час Євген Гуцало працював у «Літературній Україні».
315
Ідеться про можливість подання рукопису збірки «Круговерть». Див.: Василь Стус. Твори. T. 1: кн. 1
316
Чому «Порив» — незрозуміло. Можливо, таку назву мав первісний рукопис поданої до видавництва збірки, хоча жодних архівних підтверджень на користь цієї думки немає.
317
«Прапор» — тогочасна назва харківського літературно-публіцистичного журналу, що нині має назву «Березіль».
318
Вінцас Кузміцкас — товариш по військовій службі.
319
«Щоденник» Василя Стуса. — Зберігається: ІЛ, НАНУ, Фонд 170, од. збер. 1200, арк. 11—13.
320
«26.ІІІ.1963 р. — зарахований в редакцію газети „Социалистичесский Донбасс“ на посаду літературного редактора. — Наказ № 27 від 28.03.1963 р.» — З «Трудової книжки» В. Стуса.
321
Володимир Вербиченко. Вістря пласта. — С. 100.
322
Там само. — С. 101.
323
Микола Підгорний. — 1957—1961 років — Перший секретар ЦК КПУ. Червнем 1963-го висунутий М. Хрущовим на посаду секретаря ЦК КПРС, а вже жовтнем 1964-го увійшов до групи вищого партійного керівництва СРСР, яка підготувала й здійснила зміщення Хрущова з посади.
324
«Щоденник» Василя Стуса. — Зберігається: ІЛ, НАНУ, Фонд 170, од. збер. 1200, арк. 11—13.
325
Володимир Вербиченко. Вістря пласта. — С. 102. Ідеться про вірші «Я сів не в той літак», «Спалений, спечалений печаллю…», «Тринадцять руж під вікнами
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Василь Стус: життя як творчість», після закриття браузера.