Читати книгу - "Бути другом, Інна Турянська"

Віра залишилася стояти на місці. Сльози повільно котилися з її очей. Ймовірно, Клавдія мала рацію: Артур вже щасливий з іншою. В тої іншої теж є дитина, яка потребує батька, і тим батьком для неї може стати Артур. Ця жінка краще йому підходила…аніж вона! Діна точно краще партія для Артура. Запізнилася…чи може навпаки прийшла вчасно? Ці двоє виглядають щасливими, то і нехай. Нехай все буде як є. Нехай все буде так, як і мало бути…Вона нічого більше не руйнуватиме. Віра дивилася на машину, що віддалялася, й подумки повторювала: “Хто любить, той вміє відпускати…”, а вона любила його. Не просто любила…Вона кохала його більше за власне життя. 

Крок…другий…тротуаром крокує самотня жінка. І хотілося б сказати, що вона нещаслива, але ні – десь в її душі зароджувалося щось нове —  щастя та спокій. Вона таки знайшла свою сім'ю, справжню. Справжню себе. Справжня Віра не руйнуватиме життя цього чоловіка вдруге, їй було достатньо побачити, що він щасливий. По-справжньому щасливий. Щастя не таке, яке дарувала вона йому, бувши поруч…Його щастя зараз не з нею, але це не важливо..
Віра знала, що тепер усе буде правильно!

###