Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

Примірявши одяг, Гармонія була в захваті. Єдине, що їх збентежило — саме вишивка.

— Аж надто ці сонечка схожі на герб Роена. — зауважила Рада.

— Та ні… Це ж свято перемоги світла над темрявою. Сонце тут логічне.

Переодягнувшись у звичайний одяг, Рада з Альбрехтом вирушили до місцевого ресторанчика. Після того, як вчора в одній зі страв знайшли волосину, бажання повертатись туди не було, але саме там збиралися всі, хто знав про все.

Мерлін дозволив їм виступати, де заманеться — за умови, що вони стануть його «вухами». Раз або двічі на тиждень Альбрехт надсилав брату звіт. Йому подобалося усіма правдами та не правдами витягувати з людей їх невдоволення.

І не дай Боже, щоб Мерлін потім захотів «провчити» когось із місцевих. Альбрехт був готовий сперечатися з ним до ранку — а потім добиватися того, чого бракувало мешканцям містечка. Цим він займався щоразу, як вони поверталися в Зарганс.