Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Максим подивився вниз.
І побачив.
Свіжа земля.
— Почекайте… — прошепотів Тимко. — Що це?
Соломія навела ліхтарик на підлогу.
Між старими дерев’яними дошками, де мала б бути лише пилюка і бруд, була розворушена земля.
Свіжа.
Наче хтось нещодавно її копав.
Іван миттєво відступив назад.
— Ну, ось і все. Тут була могила. Тут когось закопали. І ми стоїмо прямо на ній. Дякую всім, до побачення!
— Тихіше, Іване! — різко сказала Соломія.
Максим нахилився.
Він торкнувся землі пальцями.
Вона була м’якою, не сухою, як мала би бути в покинутому місці.
— Це свіже, — сказав він.
— Тобто… хтось копав тут недавно? — запитав Тимко.
— Або щось, — пробурмотіла Соломія.
Іван стиснув голову руками.
— Я більше не хочу брати в цьому участь.
Бублик повільно ступив уперед.
Він понюхав землю.
А потім різко відскочив назад, зашипів і вигнув спину.
— ВСЕ. Я ОФІЦІЙНО НАЛЯКАНИЙ. — заявив Іван.