Читати книгу - "Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія [З ілюстраціями]"

172

Запропонована Шульцом неділя була днем початку німецько-совєцької війни — 22 червня 1941 р.

173

Гільда Берґер — тоді трохи старша за двадцять років утікачка від гітлерівських переслідувань у Німеччині. Врятована німцем, пережила війну та виїхала до США, у шістдесятих роках як Гільда Ольсен виступила свідком звинувачення на процесі військового злочинця, де також свідком виступив Бертольд Байц, той, який врятував їй та багатьом іншим євреям життя, за що пізніше був відзначений в Ізраїлі медаллю Праведника Народів Світу.

174

Марек З. — Марек Гольцман (1919–1982), який тоді носив прізвище Зінґер (по матері), керівник бібліотеки в Бориславі, після війни видатний майстер фотографії. Помер у Варшаві.

175

Анна з нареченим приготувалася до втечі з Борислава, маючи намір пробратися до Варшави.

176

Марек Цвіліх.

177

Тобто з Варшави.

178

Того листа Анна отримала за тиждень до своєї трагічної смерті.

179

Клопотання про річну відпустку закінчилися невдачею. Шульц отримав піврічну відпустку, та й то лише у 1936 р. — від 1 січня до 30 червня, — з офіційним обґрунтуванням: «з метою надати йому можливість для літературної праці».

180

Єжи Яніш (1901–1962) — маляр, співорганізатор і член групи малярів «Artes», яка виникла у Львові в 1929 p.; до неї належали Отто Ган, Людвік Ліль, Генрик Стренґ, Тадеуш Войцеховський та інші. Займався малярством у дусі сюрреалізму. В період тісних контактів із Шульцом працював у Дрогобичі над реставрацією фресок у храмі XV століття. Помер у Варшаві.

181

Генрик Стренґ (1903–1960) — маляр, співзасновник групи «Artes». Навчався у Львові та у Фернана Леже в Парижі. Після війни під зміненим прізвищем — Марек Влодарський, — був професором Варшавської Академії красних мистецтв. У різні періоди творчості займався малярством із рисами сюрреалізму, кубізму та абстракціонізму.

182

Едґар Алан По (1809–1849) — американський новеліст, поет, літературний критик. Після Е.Т.А. Гофмана — найвидатніший творець фантастичної новели та повісті жаху.

183

Шульц виїхав із Парижа 26 серпня 1938 р.

184

Конрад Вінклер (1882–1962) — маляр, теоретик і критик мистецтва, співтворець групи «Formiści Polscy».

185

«Pion» — літературно-громадський тижневик, який виходив у Варшаві в 1933–1939 роках.

186

Якуб Вайсман, якого приятелі називали Кубою або Марком, двадцяти-кількарічний піаніст, випускник Вищої музичної школи у Львові; його вважали за одну з найвидатніших мистецьких індивідуальностей в царині фортепіанної гри у своєму поколінні. В 1942 р. німці його затримали під виглядом набору євреїв на примусові роботи та вбили. Згадки про «Марка» у другому листі стосуються його ж особи.

187

Єжи Яніш — дивіться примітку 1 у листі до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — примітка 180).

188

Войцеховський двічі виїжджав перед війною до Парижа, в 1936 р. як стипендіат Фонду національної культури, в 1937 р. як інженер-архітектор з екскурсією студентів архітектури.

189

Після встановлення у Львові совєцької влади, колишня Школа мистецького ремесла була перетворена в Інститут красних мистецтв, у якому завдяки протекції приятелів Войцеховський отримав роботу викладача.

190

Марек — Якуб Вайсман.

191

Мандрівка Войцеховського до Москви не відбулася.

192

Войцеховський спільно з архітектором Каролем Коцімським брав участь у конкурсі з модернізації Театру Скарбека (драматичний театр у Львові) як пам'ятки архітектури, здобувши найвищу з визначених, другу нагороду.

193

Войцеховський виставляв у тридцяті роки у Львові, в рамках діяльності групи «Artes», проект базиліки, церковних меблів, поліхромії інтер'єрів, виконані під впливом подорожі до Італії та відвідин пам'яток Равенни.

194

Зусилля Шульца, метою яких була публікація його творів, виявилися в тогочасній ситуації цілком безплідними, отож після початку у 1939 р. війни він не надрукував жодного слова.

195

Зюна Г. — Ізабелла Германова. У себе вдома у Львові вона провадила мистецький салон, була покровителькою зібрань пластиків, письменників, акторів. Після вибуху німецько-совєцької війни в 1941 р. опинилась у львівському ґето, звідки їй вдалося завдяки приятелям вибратися та переїхати до Варшави. Після війни під прізвищем Чермакова і псевдонімом Феліція займалася літературною публіцистикою і перекладами. Написала серед іншого спогади про Бруно Шульца. Померла в 1964 р.

196

К. Truchanowski, Apteka pod Słońcem, Warszawa 1938. Рецензія А. Лашовського Apteka pod Schulzem, «Polityka» 1938, № 35.

197

J. Czechowicz, Truchanowski i towarzysze, «Pion» 1938, № 35

198

K. Truchanowski, Zatrute studnie, Warszawa 1957.

199

К. Truchanowski, Ulica Wszystkich Świętych, Warszawa 1936.

200

J. Pieszczachowicz, Modelowanie piekła, «Życie Literackie» 1968, № 2. Автор висновує, буцім Шульц для Трухановського — то «творча, а не відтворювальна інспірація».

201

В. Schulz, Księga listów, oprać. J. Ficowski, Kraków 1975, s. 66–68.

202

С. 387 «…літературна критика, особливо з осередків, пов'язаних із часописами РАХ-у…» — йдеться про Товариство «РАХ» (читається «пакс»), формально засноване у 1952 році, проте чинне з 1945 року, що згуртовувало світських католиків, частина з яких до і під час війни активно діяла в ультраправих організаціях ONR «Falanga» і Konfederacja Narodu. У період до 1956 року лідер «фалангістів» (назва організації апелювала до франкістського руху в Іспанії) Болеслав П'ясецький, який очолив РАХ, тісно співпрацював із сталіністським режимом у Польщі, намагаючись монополізувати діяльність католицьких осередків і стати єдиним посередником між ними та державними й партійними органами. За цю колабораціоністську позицію влада ПНР передала йому в підпорядкування активи репресованої Римо-Католицької Церкви й дозволила провадити широку пропагандистську діяльність, зокрема видавати щоденну газету «Słowo Powszechne» (від 1946 року), тижневик «Dziś і jutro» (1945-56), утримувати впливове книжкове видавництво «Instytut Wydawniczy РАХ». Повністю поділяючи ідеологічні настанови польських комуністів, керівництво РАХ ігнорувало «буржуазну формалістську» літературу (до якої зараховували і творчість Бруно Шульца), окрім того відзначалося антисемітськими та ультраконсервативними настроями, що особливо виразно виявилося під час цькування євреїв та ліберальної інтелігенції у 1968 році. (Примітка перекладача).

203

Т. Breza, Pisarz, którego dręczy sobowtór, «Kurier Poranny» 1936, № 357.

204

К. Truchanowski, Czy naśladownictwo?, «Studio» 1936, № 5–6, s. 186–190.

205

В. Schulz, Sanatorium pod Klepsydrą, Warszawa, 1937.

206

В. Schulz, Sanatorium pod Klepsydrą (оповідання), «Wiadomości Literackie» 1935, № 16.

207

B. Schulz, Mój ojciec wstępuje do strażaków, «Wiadomości Literackie», 1935, № 5.

208

B. Schulz, Księga, «Skamander», 1935, № 58.

209

C. 398 sapienti sat (лат.) — фраза із Плавта, яка означає «розумному доста», щоб зрозуміти, про що йдеться. (Примітка перекладача).