Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Пучок з ниток шовкових ніби, та в ній таїться грім раптовий. Як загримить та загуркоче, ще наляка вас, на біду. Та подивіться — де була, зола куритися готова! Та врешті — підкажу ледь-ледь — вона забавна річ, панове.

Придумала цю загадку імператриця Юаньчунь.

— Хлопавка? — нерішуче вимовив Цзя Чжен.

— Цілком правильно! — поспішив відповісти Баоюй. Наступною була загадка Інчунь:

Тіла небесні в вічнім русі — чи порахуєш всі й за вік? Завжди ув’язані розумно і рух цих тіл і їхній лік. Але чому ж бо день по дню в неспокої служити мусять? Та через те, що Інь і Ян у незліченних змін напрузі! Предмет потрібний — підкажу — завжди у звітній заварусі.

— Рахівниця! — вигукнув Цзя Чжен.

— Вірно! — підтвердила Інчунь.

Таньчунь загадала таку загадку.

Внизу хлоп’я собі стоїть, ввись погляд углиба: Прекрасний світлий день Цінмін, в веселощах юрба! Та нитка обірвалась, бач, співуча, мов струна, Для вітру східного обрив — біда, а не вина... Скажу вам: річ ця веселить ще зможе вас сповна...

— Паперовий змій, — вимовив Цзя Чжен.

— Правильно, — відповіла Таньчунь.

Потім ішла загадка Дайюй:

Світанок згас. А хто відніс димок двох рукавів? Нема і в лютні і вбранні вже запашних слідів. Предмет цей навіть без півнів з зорею будить нас, Підкаже без служниці він, що варті п’ятій час. Він, вранці витративши міць, надвечір запала, І промениться-струменить щодень душа мала. А темрява огорне світ — журби не обійти, Та проминущі світло й тьма; дощ, вітер пережди. Моя підказка: цей предмет