Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Літаємо-гоняємо, підводний пісок лякаємо.

Навіть спеціально мчимо до відрізка океану біля нашої вілли.

Аліса на шум виходить, смішна така. У панамці й коричневому парео вона на борсука схожа.

Руки схрещує, бо явно незадоволена нашим ентузіазмом.

Я зіскакую одразу з гідроцикла і вплав до Вані добираюся, коли його потужно викидає з сідла. Малий дезорієнтований, але все гаразд.

Аліса так кричить, що я нервово ковтаю.

— Давай не говорити їй, — одними губами вимовляє Ваня. Він руку якось дивно тримає.

Виявляється, він її потягнув. Навряд чи щось зламано.

Аліса у воді біля берега нас зустрічає, і думаю, вона на мене реально б кинулася, якби поруч Вані не було.

Я ще її такою злою не бачив, тому мовчу.

Малий у шоці, але вона швидко в собі вимикач перетискає, і його обіймає, збирається до лікаря на острові вести.

На мене навіть не дивиться, ніби й немає мене.

І я розумію, що ми всерйоз і не сварилися до цього. Мовчанка просто нестерпна, вона багатотонним серпом відрубала зв'язок між нами. Не словами-розмовами зв'язок, а взагалі.

Приходжу в медпункт слідом.

Нічого серйозного, легке розтягнення. Завтра може розпухнути.

Ваня вже намагається за мене слівце замовити.

Вона навіть у бік мій не дихає.

На людях злість ще в узді тримаю, а коли за її тендітною спиною тупочу, то ледве ландшафт острова не міняю. Напоросло тут херні всякої.

Чекаю її в нашій спальні, Ну що сказати... Ніфіга не знаю що сказати. Я протупив, але все обійшлося. Аліса має рацію, по суті, у своєму гніві.

Але... не відрубувати ж наш зв'язок!

Це тобі не смартфон, захотіла ввімкнула, захотіла вимкнула.

— Завтра відійду і поговоримо, — уривчасто заявляє вона, коли повертається і парео знімає. — Не хочу сваритися.

Ледь хмару полегшення не видихаю, бо так, моя фея реально погано переносить конфлікти. У неї я є для злих справ.

Мордочка почервоніла, і вже переодягатися вона йде в закриту частину ванної. Ну блін. Але тендітна вона в мене така. Я б їй не дозволив на гідроциклі ганяти. Що тут скажеш. Протупив так протупив.

Втрачаю контроль, — ці віжки в мене назавжди продірявилися, — за хвилин десять: бодатися до неї лізу і хоч чмок один урвати. Можемо не розмовляти, але... ми ж завжди разом!

Вона несподівано цілує мене, плутано і проникливо. А кажуть, крил у людей не буває.

Але дуже чітко і прямо говорить, коли я стегенце їй полірую:

— Ніякого сексу на острові.

Прихоплюю плече губами, розтягуючи ласку, і шию запашну подихами трохи хвилюю.

Нічого.

І не в таких колотнечах бували.

Тим паче, вона сказала...

... на острові.

На спину перевертаюся, руку під голову підставляючи, і посміхаюся безтурботній вечірній гладі океану в дверному отворі.