Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

На ранок у нас з Алісою запланована морська прогулянка на яхті.

На світанку біжу до водного центру, бо я пригледів хитромудре суденце, удвічі менше за яхту, і яким точно можна керувати своїми силами.

Я зараз усього навчуся, а в океан ми з феєю вийдемо на вітрилах удвох.

Не потрібні нам усілякі капітани і юнги на яхті.

Я вважаю за краще їздити і плавати на тому, що я сам під контроль взяти можу. Шкода тільки з літаками таке не пройде, а все тому що я... зневажаю висоту.

Дрищі у водному центрі намагаються пояснити, що суденце вони мені надати не можуть.

Давно так не сміявся!

Що значить "не можуть"?

— Давай я куплю це ваше корито? — чухаю я підборіддя.

— Ноу, ноу! — знервований дрищ кидається дзвонити, мабуть, начальству.

Ну що за люди, відразу звітувати в командний центр.

До туалету сходити, напевно, бояться без дозволу дядька-начальника.

Не дивно, що Херальд від них утік.

— Так, веди мене до корабля. У мене з дружиною романтичний ранок. Розумієш? Моя жінка зранку голодна.

Третій дрищ, старший за інших, який приховує засмагле обличчя під козирком вицвілої кепки, розходиться там щось у поясненнях про "меню" і "кафе".

От же тугодуми. Ми з Алісою будемо снідати на судні, яким керувати буду я.

Коли вона підходить до лінії берега, скептично оглядаючи облізлий катамаран, я притуляюся боком до так званої "корми". Мало не забув кошик із жратвою, але, слава тобі Господи, пригадав в останній момент.

Нічого собі в неї парео. Алісі дуже пасують білі ганчірки. Вони всі такі невинні, а тіло в моєї феї не... невинне.

Піднімаю її на палубу і ставлю, як статуетку. Щось Аліса принишкла, але я зараз розворушу дружину. Вийдемо з лагуни, я наллю їй шампанського, і ще вафлі там бельгійські нам дворецький накидав.

Вона уважно оглядає блакитні води праворуч катамарана, де гладь хвилюється від рухів нашого суденця.

— А якір у нього є? — перебираючи камінчики намиста на шиї, цікавиться вона.

— Звичайно! Іди до мене, перекус просто на свіжому повітрі!

Ти диви яка, навіть дозволяє нагодувати себе всякими смаколиками. Від ковтка шампанського кривиться. Але взагалі задерла свій кнопковий ніс і тримає дистанцію.

— Зараз будемо рибалити.

Карі очі розширюються, і Аліса навіть озирається, ніби вже навколо вудки встановили.

— Васю, а хіба тут рибу не ловлять увечері? Тим паче... подивися, милі рибки плавають. Навіщо їх ловити?

Поплескую її по стегну, і закушую тонкою шкірою на шиї, як делікатесом.

— А ми не цих рибок ловити зібралися. Ці клоунські, нам не треба. Ми щось побільше візьмемо.

За півгодини вона кричить пропливаючому повз дельфіну, щоб він швидше тікав. І ще стукає долонями по поручнях, підганяючи свого "врятованого".

Коротко реготнувши, я лише піднімаю вудку вище. А насупленій мордочці підморгую.

— Та не буду я твого дельфіна ловити. Це не та вудка, маленька. Ти ж збиралася засмагати?

Аліса підбирає волосся і муркоче собі щось під ніс. Потім знімає парео з талії, а дивиться на мене так, ніби знає мій "план".

Мої плани, звісно, оригінальністю не вирізняються. Надаю перевагу перевіреним і чітким методам. Тільки це нічого не змінює. Фея завжди потрапляє в мої тенета, навіть якщо все обдумала заздалегідь.

Ось коли вона опиняється повністю у владі сонця, розпластана… І починає зрідка посмикувати ніжкою, я тихо й акуратно складаю вудку і непомітно підбираюся до Аліси з іншого боку.

— Вася, ти ходиш, як слон, — не відкриває вона навіть очей.

Раз-два — і хапаю тепле тільце і тягну в тінь. Влаштовую прямо на собі, а Аліса слушно заїжджає мені кулаком у ребра. Зараз придушуся сміхом.

— Ти так і не попросила змастити кремом, — заряджаю їй на вухо, а пальцями марширую до трусів, які в неї типу "купальник".

— Ти мене вчора вже змастив кремом, — бурчить Аліса, але влаштовується в мене на колінах. А потім тягне мене за вухо! — І не розраховуй, сексу не буде!

— Не буде? — навіть примудряюся зігнути брову.

— Ні!

І вона кусає мене за підборіддя, натурально! Сміється і ледь назад не завалюється, добре, що однією рукою я все-таки тримаю впертюху.

— Чого веселишся, мегера?

— Це я — мегера? — задихається вона і посміюється. — На тебе немає ніякої управи. Ти вчора сам знаєш що зробив! Дитина має кататися в присутності інструктора.

— Ти зовсім із пацана кришталевого зробиш.

— От не треба викручуватися, що я з ним ношуся. Це неправда. Це базові заходи безпеки.

— Ти дещо не врахувала, маленька. Своїми заборонами, — носом вдавлююся в м'яку, смачну щічку і погладжую ніжні губки під трусами. Ух, яке все трепетне, а ця Пані Впертість здригається. — Ми не на суші.

— ... Що? — слабким голосом відгукується Аліса після паузи. — Що-що?

— Ти сказала, ніякого сексу на острові, — усміхаюся їй на вушко, — а ми перебуваємо в океані, Алісо.

— Нічого подібного, я мала на увазі...

Аліса злякано осікається, коли я ривком піднімаюся на ноги, а вона залишається в мене на руках.

— Васю, не смій! — горланить вона, коли я опиняюся поруч із поручнями. — Тільки спробуй!

Ніколи не чув такого очевидного запрошення щось зробити.

Плюхаюся у воду, прямо з феєю, що кричить у моїй хватці, і задоволено висміююсь, коли ніжні руки чіпляються за шию.

— Ти ще поплатишся за це, — тремтячим голосом погрожує вона і б'є ногами воду. Коли цілуємося, кручу її навколо себе, як навколо осі, щоб Аліса тремтіла й скрикувала.

Тичуся між її ніг членом, а вона обхоплює мене мертвою хваткою. Люблю таке, по м'язах завжди тепла блаженство прокочується.

— Буде боляче, — схвильовано шепоче вона.

— Так?

— Так, — киває Аліса, але не відчіплюється.

Чесно, не знав. Ну нічого, я зараз розберуся.

Аліса прямо хрипами верещить, коли підсаджую її собі на плечі.