Читати книгу - "Темний ліс"

Усі побачили, як у порожньому ангарі «Ся», де зазвичай розташовувалися винищувачі, зібралися кілька сотень членів екіпажу, й після початку прискорення їх усіх розмазало однією стіною. По цей бік екрана мільйони спостерігачів це бачили: на білосніжній поверхні завбільшки як футбольне поле розпустилося безліч яскраво-червоних кривавих квіток. Під дією перевантаження вони тоншали, розпливалися, аж поки не об'єднались у величезну пляму…

Найстрашніші сцени розігралися в сферичних каютах: спочатку всіх людей ніби диявольською рукою вчавило в підлогу та зліпило докупи, мов не просушені глиняні фігурки. Жоден із членів екіпажу не встиг навіть зойкнути; чулися лише тріск кісток і булькання внутрішніх органів, вичавлених із тіл жертв. Згодом усі домішки кривавого бульйону осіли, згори залишилися шар ліквору й чистої плазми крові. Рештки внизу зібралися у химерні кристали, подібні до рубінів, під рівним шаром майже прозорої рідини…

Згодом більшість дійшла висновку, що капітани «Ейнштейна» та «Ся» в сум'ятті помилково ввімкнули режим «повний уперед 4», не подбавши про долю екіпажу. Проте подальше вивчення телеметрії спростувало ці припущення. Перед активацією режиму «повний уперед 4» система управління військового корабля проводить численні перевірки з дотриманням суворої послідовності дій, і наказ на прискорення може бути виконаний лише після підтвердження того, що весь екіпаж корабля перейшов у стан глибоководного занурення.

І лише увімкнувши режим дистанційного керування, що саме по собі вимагає серії складних послідовних операцій, система управління військового корабля може активувати прискорення без дотримання протоколу перевірок. Тому версія стосовно помилкового ввімкнення режиму «повний уперед 4» не витримувала жодної критики.

Підтвердженням того, що дії капітанів не були неусві-домленими, став також детальніший аналіз інформації від систем керування: до активації прискорення від «Ейнштейна» та «Ся» відлітали численні транспортні човники, винищувачі, кораблі супроводу й технічної служби, на борту яких намагалися врятуватися члени екіпажів.

Лише коли Краплина наблизилася майже впритул і вибухати почали сусідні кораблі, капітани активували режим «повний уперед 4», щоб утекти від зонда. Цим від початку самовбивчим вчинком кожен з них намагався врятувати для людства бодай свій корабель зоряного класу.

Але не судилося: «Ейнштейна» та «Ся» спіткала доля більшості. Гострозорий бог смерті не випустив їх зі своїх пазурів: щойно швидкість значно перевищила середню, Краплина метнулася до них і пробила корпуси.

І все-таки двом кораблям пощастило втекти від Краплини, розігнавшись у режимі «повний уперед 4»: це були «Квант» і «Бронзова доба». За порадою Дін Ї вони активували на борту стан глибоководного занурення ще до спроби вивчення зонда, тому змогли уникнути долі решти. Щойно Краплина знищила третю лінію флоту, капітани обох кораблів почали прискорення. Завдяки вдалому розташуванню на самому краю формації об'єднаної ескадри їм вистачило часу, щоб завершити розгін і розчинитися в космічному просторі.

Збігли всього лишень 20 хвилин від початку атаки, а флот не дорахувався більш ніж тисячі військових кораблів — доброї половини вимпелів свого складу.

У космічному просторі зависла величезна хмара сміття з металевих уламків. Діаметр її сягав 100 тисяч кілометрів, і вона швидко розросталася навсібіч. Зсередини хмару раз-пораз підсвічували термоядерні вибухи на борту кораблів. Сторонньому спостерігачеві вона могла здатися гігантським похмурим обличчям, що проступило з темряви Всесвіту. Натомість у перервах між вибухами червоне світіння розжареної металевої магми надавало хмарі схожості з багряною загравою під час заходу Сонця за земний обрій.

Рештки флоту вже роззосередилися на значній відстані між кораблями, проте більшість опинилася в хмарі уламків. Майже всі вже вичерпали боєкомплект до рейкових гармат і торувати шлях крізь сміттєві заноси могли тільки за допомогою лазерних установок. Проте цей украй енерговитратний вид озброєння потребував роботи термоядерних силових двигунів на повну потужність, тож відчувався дефіцит енергії. Зрештою це змусило знизити швидкість кораблів. Більшість їх не могли навіть рухатися швидше за розширення хмари уламків у просторі, тож вона перетворилася на справжню пастку для флоту, вирватися з якої годі було сподіватися.

До цієї миті Краплина розігналася до 170 км/с, що вже вдесятеро перевищувало значення третьої космічної швидкості. Не сповільнюючись, вона врізалася в купи сміття. Розплавлені уламки знову бризнули навсібіч та спричинили ефект доміно. Позаду в Краплини швидко сформувався блискучий слід: спочатку вона нагадувала комету з куцим хвостом, проте невдовзі перетворилася на сріблястого дракона завдовжки 10 тисяч кілометрів.

Уся металева хмара відбивала його сяйво, коли він звивався вгору-вниз у божевільному танці. Наступний військовий корабель, який дракон проштрикнув головою, вибухнув десь уздовж його тіла одночасно з чотир-ма-п'ятьма братами й поцяткував дракона маленькими сонцями вибухів. Переміщуючись його звивистим тілом далі, розжарений до червоного корабель вибухав мільйонами тонн металевої магми й забарвив драконячий хвіст у неземний колір крові…

За 30 хвилин чарівний дракон ще літав хмарою, але ні сонць, ані червоного забарвлення хвоста вже не лишилося. Всередині цієї металевої хмари не було жодного цілого корабля.

Дракон вибрався за її межі та мов ящірка позбувся свого тіла — від голови до кінчика хвоста. Краплина почала методично зачищати рештки флоту за межами хмари. Вирватися з неї зміг лише 21 корабель, але більшість утікачів під час швидкісних маневрів поміж уламків і сміття зазнали значних ушкоджень. Усе, що вони могли, — рухатися з незначним прискоренням або й взагалі ковзати за інерцією. Тому Краплині не складно було спочатку наздогнати, а потім і знищити всіх утікачів. Невеличкі металеві хмари-близнюки, утворені після вибухів на кораблях, злилися з основною хмарою, що швидко розросталася.

Краплині знадобилося трохи більше часу, щоб зруйнувати п'ятірку найменш постраждалих щасливців, тому що внаслідок відносно високої швидкості польоту й спроб розлетітися врізнобіч дистанція з кожною наступною ціллю збільшувалася. Останній утікач — «Ковчег» — найдалі відірвався від основної хмари, тож вогняна куля вибуху, що кілька секунд огортала його в мороці космосу, нагадувала вогник каганця самотнього мандрівника в пустелі.

Від цієї миті космічні сили людства перестали існувати як єдине ціле.

Краплина кинулася була навздогін «Кванту» й «Бронзовій добі», та невдовзі полишила спроби наздогнати втікачів: ці два кораблі відлетіли вже надто далеко й рухалися з високою швидкістю. Таким чином, із усієї об'єднаної ескадри лише їм поталанило врятуватися під час розгрому, завданого людству.

Краплина залишила засіяне смертю поле бою та попрямувало до Сонця.

Крім двох кораблів зоряного класу, під час цієї катастрофи врятуватися вдалося ще й небагатьом людям на невеличких літальних апаратах або винищувачах, які встигли відлетіти від кораблів-маток ще до їх руйнації. Краплині, звісно, нескладно було б знищити й цю дрібноту, але вони не становили жодної загрози її планам. Найбільшою небезпекою для цих вутлих суденець був ризик зіткнення з різноманітним сміттям, якого