Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

Алар вибіг в коридор і поквапився до сходів. 

Він дістався королівських кімнат так швидко, як міг. І як виявилося, до них квапився не він один. Лорд Тормейт побачив леді Лейлу, яка щойно увійшла у двері королівської спальні і зачинила їх за собою. А у самих дверей був такий натовп зі слуг та варти, що пройти без зброї вперед просто не було можливо.

Лорд Тормейт зупинився на місці і у миті тиші почув крик. Це була Айла.

У Алара серце здригнулося і стислося в грудях. Стільки болю та відчаю було в цьому криці, що він ледве втримав себе на місці, щоб не кинутися до дверей. Чимось допомогти. 

Та тільки чим він міг допомогти їй зараз?

— Лорде Тормейт, — його покликали за мить. А розвернувшись чоловік побачив одну з фрейлін королеви.

— Леді Даяно, — Алар кивнув дівчині. — Чому ви не з королевою?

— Ходила за снігом, — промовила вона, вказавши на тарілку, яку стискала в руках. — А ви що тут робите?

На це питання в Алара не було відповіді. Він і сам не знав, чому встав з ліжка. Від нього зараз нічого не залежало. А отже він міг і не знаходитися тут.

— Як вона? — спитав він. — Чому такі ранні пологи? Ще ж місяць…

— Так буває, лорде Тормейт, — зітхнула Даяна. — Королева багато чого пережила за свою вагітність. Моліться богам, щоб дитина вижила.

Вона знову зітхнула і пройшла повз. Прикрикуючи на натовп, фрейліна дісталася дверей і постукала. Стулка прочинилася. Та перед тим, як зайти усередину, леді Офора ще раз поглянула у бік Алара. І стільки суму побачив він в очах фрейліни… А за мить новий крик прокотився коридором. І двері зачинилися.