Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

  Кімната зустріла прохолодною. Ти ба, хтось залишив вікно відкритим! Що це за мазохісти такі, в таку погоду не зачиняти вікна перед виходом! Підійшовши до вікна, аби встигнути зберегти хоча б якесь тепло будівлі я помітила подарунок, через який весь цей час прохолода і проходила у відчинене вікно. 

  На підвіконні лежав великий букет бордово-червоних троянд. Пишні бутони обромлені чорно-золотим папером буквально світилися під місячним світлом вулиці. До однієї з троянд була прив'язана маленька листівка:

Я вчинив як останній телепень! Зізнаюсь

«  Давай зустрінемось завтра зранку і спокійно все  » обговоримо?

Завтра о 8:00 біля лісу

З любов'ю, твій Вільям

  Відвівши очі від рідного акуратного почерку я побачила автора листа. Він стояв рівно навпроти мого вікна і як щеня мило спостерігав за моїми діями. Коли до хлопця дійшло, що записку я дочитала, той хитнув головою питаючи: «Ну що? Якою буде твоя відповідь?». Я схвально кивнула, натягнувши на обличчя посмішку. Поговорити треба було ще у замку і я прекрасно це розуміла. Але я знаю себе сирдиту, я могла наговорити таких бридотних слів, що роками не могла б змити із себе ці слова. А погіршувати ситуацію із Вільямом я не мала ніякого бажання. 

  Притягнувши до себе букет я вирішила таки не зачиняти вікно. Нехай прохолода ночі трохи освіжить мою голову та думки. Я не хочу, аби сьогодні моє серце наповнилося злосью та негативними спогадами. Це наша жіноча особливість. Якщо станеться бодай одна негативна ситуація, з якої ми миттєво не вийдемо та не заспокоїмося — ми накрутити себе так, як ніхто інший. В голову поповзуть всі ганебні спогади минулого, весь негатив, який ти проживала бодай раз.

  Аромат троянд трохи послаблював емоції. Тепер я остаточно не спроможна злитися. І ні, не тому що вже емоційно відійшла. Зараз я нарешті повноцінно відчуваю втому всім своїм тілом. Коли емоції відходять в бік — їхнє місце займають відчуття.

  З одного боку я розуміла хід думок дідуся та Вільяма. Це логічний ланцюжок мислення: Погроза — Армія — Війна. Але не тоді, коли ми боремося із нечистю. Їх неможливо перемогти і взяти простою фізичною силою! Треба брати хитрістю.

  Дивно, до Вільям не розуміє того, що розумію я. Він увесь час знаходився поруч зі мною і точно неодноразово чув мої роздуми над тему війни. Не знаю, що там сталося в їхньому кабінеті, але згода Вільяма неначе підкосила мою впевненість у правильності рішення ...

-Треба підготувати воду для квітів. Не знаю як їм, але мене завжди заспокоює контакт із водою.

  Поставивши квіти у воду я включила злегка теплий душ для себе. Тіло в кінці дня здавалося липким та брудним, навіть доторкнутися до себе немає бажання. Думки, які весь час вертітися в моїй голові неначе пообідали тіло, як ворони, створюючи слизький шар негативу. Прохолодна вода завжди була моїм рятівником у боротьбі із емоціями та внутрішнім світом. Після будь-яких сутичок із Максим у школі я також шукала контакту із водою. Правда, у своєму селі, загалом, я обирала варіант піти до річки, посеред лісу. Там завжди віяло спокоєм та гармонією. Навіть темний вечірній ліс мене ніколи не лякав. Навпаки, вечірня зустріч із природою завжди додавала мені сил та наснаги жити далі. От і зараз тонкі струмені води, стікаючи вздовж холодного тіла, неначе змивав та вносив із собою все нечисте. Води змиває негатив та злісні слова. Не просто так її вважають найчистішою стихією. 

  Холодні останні краплі води впали на обличчя змушуючи думки прийти до ладу. Більше я нічого не хотіла від цього дня. Тільки лягти в тепле ліжко, вкритися по голову пледом і заснути на довго години. 

  Знайшовши у шафі свою довгу нічну сорочку із чистого льону я вдягнулась та захистила тіло від зайвого холоду. Розпустивши довге рівнесенько волосся, яке стало таким від недавніх пір, я вдягалася у ліжко. Здається мені просто так я не засну. Тіло то відчуває втому, а от мозок здається не дуже. Боротися із собою зараз немає ніяких сил та бажання. 

-Здається біля ліжка зі сторони Вільяма десь лежали краплі для покращення сну. Коли йому було погано після «пригоди» вони йому швидко допомогли і хлопець спав як убитий достатню кількість годин.

  За водою вставати було вже занадто ліньки, тому я просто накапала кілька крапель заспокійливого прямо до рота. До біса це все, мені потрібен гарний відпочинок та якісний сон. 

  Сподіваюсь ранок буде чудовим ...

***

ВІЛЬЯМ

  Всю ніч я ходив по території. Не міг знайти собі місця,  не міг лягти спати. І причиною є навіть не той факт, що Аїда буквально виселила мене із кімнати на ніч. Я намагався владнати в своїй голові та розкласти по поличках всі зайві думки та емоції. Було ще якесь відчуття, неначе щось шкребе зсередини. Відчуття, як в далекому дитинстві:

  Ніч перед днем народження, або Різдвом. Коли ти знаєш, що на ранок на тебе чекатимуть гори подарунків,  емоцій та приємних слів. Коли ти не можеш заснути саме через оце очікування моменту. Але якщо в дитинстві передчуття було святкове, зараз воно вже надто напружене.

  Здається ворог підійде тоді, коли на нього ніхто не буде чекати ...

***

  Причину своїх переживань я зрозумів вже ближче до ранку. На годиннику все ще світилося: 4:43. Вся академія бачить черговий сон, а я стою на вулиці із гарячою кавою. Не дивлячись на час, буфет академії був відкритий, звісно із працівників не було нікого, бо всі давно вже лежать у своїй теплій кімнаті. Але приготувати смачну каву то справа не складна для мене. 

  До світанку залишалися лічені хвилини, коли я почув перші крики. За декілька кілометрів звідси був чутен галас, крик та тупотіння тисяч ніг.