Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Частина І

(Томас Брок – старий слуга барона Клемона – якомога тихіше поставив тацю з чаєм на стіл і уважно глянув на лорда. Серйозний і замислений вираз обличчя Домініка не обіцяв нічого хорошого. Запрошення від леді Грей лежало перед ним і він не зводив з нього очей. Барон обдумував, чим закінчиться ця зустріч, адже трагічна і неочікувана смерть графа Аластера Блейка нічого в їхніх стосунках не змінила… Для чого ж Лорейна запрошує його в гості? І чи братиме в цьому участь Еленор?.. Домінік вагався і старий слуга добре його розумів, а тому не втручався й не давав порад… Поки. 

…Ближче до обіду Томас зайшов у кабінет барона і з тривогою спитав)

Слуга Томас

Мій пане, накажете приготувати екіпаж?

(Барон Домінік Клемон відвернувся від вікна, біля якого стояв і заперечно похитав головою)

Лорд Домінік

Ні, Том, не треба!

Слуга Томас

Але ж… Мій пане! Хіба Ви не поїдете?

Лорд Домінік

Том, для чого мені бути там? Хіба…
Не вирішено все й не сказано? Я не поїду!

(Старий Наглядач маєтку розгублено дивився на барона Клемона і холодний та рішучий погляд його блакитних очей впевнено говорив: таки не поїде… Потираючи старі стомлені долоні, Томас не здавався)

Слуга Томас

Я розумію, мій пане, на перший погляд…
Все справді видається зрозумілим і завершеним,
Але нехтувати проханням леді Грей не слід:
Хтозна, що ще у долі в рукаві?..

Лорд Домінік

(Дивлячись у вікно, тихо питає зі скептичною усмішкою)

Гадаєш, щаслива карта випаде мені?

Слуга Томас

Стільки всього змінилося і сталось за цей час,
Та певен я: у долі й радість є для Вас!
 

Лорд Домінік

То мені… поїхати?

Слуга Томас

Так, мій пане, Ви повинні їх… підтримати.
(Барон Домінік Клемон зітхнув чи то з полегшенням, а чи з тривогою. Глянувши через плече на свого вірного слугу, він тихо сказав)

Лорд Домінік

Готуй мій екіпаж.
(Байдуже дивлячись у вікно екіпажу, Домінік прислухався до себе і з подивом розумів, що близька зустріч з Лорейною, а, можливо, й з графинею не викликає у нього колишніх почуттів. Ніяких переживань, лише слабка цікавість… За цей час, що минув від його останньої зустрічі з Лорейною – він змирився і заспокоївся. Хоч спогади та думки про те майбутнє, яке могло у них бути… ще тривожили його душу, та він все ж звик до цього. І от, вони знову зустрінуться! Що ж стосується Еленор, то про неї барон згадував вкрай рідко і з легким відтінком смутку. Він не злився на графиню, не бажав їй помститися, адже – за що?.. Він не любив її, але і бачитися з нею теж не хотілося.

Їхні стосунки лишилися в минулому, більше того, цей зв'язок зробив неможливими його почуття до Лорейни. Напевне, за це Домінік таки міг би ненавидіти Еленор, якби спершу пристрасть до неї, а потім любов до її вихованки не вбили його здатність відчувати хоч щось! Обидва ці почуття заволоділи ним майже одночасно, а потім поступово покинули його. Тепер… байдужість зробила Домініка порожнім і холодним. А втім, молодий лорд навіть не підозрював, яку саме карту збиралася відкрити йому доля через юну вихованку вдови Еленор Блейк.)

//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//-//

(Еленор сиділа в саду і переглядала кіпку паперів, які взяла в кабінеті покійного графа Аластера. Вона ніколи особливо не цікавилася справами чоловіка, а тому зараз нічогісінько в цьому не розуміла. Сеймур Філч обіцяв їй, що й надалі вестиме справи Аластера в земельній конторі, а графиня, як і раніше, отримуватиме прибутки. Гм. Дуже люб’язно з його боку, особливо враховуючи те, що через неї він втратив сина…Вдова Блейк зітхнула, поклавши руку на живіт, прикритий складками легкої чорної сукні. Скоро все стане явним. І що тоді?

Тепле травневе сонце лагідно торкалося шкіри і Еленор вперше за довгий час… всміхнулася. Знайомство з молодим бароном Клемоном змінило її життя, її саму. Навіть після трагічного розриву їхніх стосунків, вона продовжувала змінюватися зсередини. Плід їхніх з Домініком пристрасних почуттів розвивався і набирався сили всередині неї… Несподівана смерть чоловіка, здавалося, вбила всі її надії та відібрала сили, але… Зараз, усвідомлення того, що вона носить під серцем дитину барона Клемона наповнювало її якимось дивним теплом, наче всередині неї самої помістилося крихітне сонце, яке з кожним днем набирало силу і ставало теплішим. Лорі, її юна вихованка, будь-якою ціною збиралася захистити і вберегти це ненароджене дитя, але… Як?!

Вдова Еленор Блейк важко зітхнула і знову зосередилася на паперах покійного чоловіка. Нахабна чорненька комашка прудко повзла по рядках, аж раптом завмерла на слові «ціна»… Графиня роздратовано змела її геть і гидливо струсила листок. Саме в цю мить до неї наблизилася Лорейна. На дівчині була темно-зелена атласна сукня. На плечі вихованка накинула легку чорну шаль, а важке рудувато-коричневе волосся утримувала чорна шовкова стрічка. Всміхнувшись, Еленор привітно поманила її до себе, запрошуючи сісти поряд, але Лорейна вклонилася і сумно сказала, відмовляючись)