Читати книгу - "Дикий Захід , Arachne "

Джек йшов вузькою вулицею, прямуючи до бару, де на нього чекала Еллі. У цьому містечку не було багато місць, куди можна було піти, і бар Еллі завжди був у центрі подій — місце, де зустрічалися усі верстви суспільства, від фермерів та ковбоїв до контрабандистів та втікачів. Вона була не просто господаркою закладу, а й хранителькою безлічі таємниць, які це місто тримало під поверхнею.

Еллі була жінкою з сильним характером та непростою долею. Її обличчя відбивало стійкість, хоча в очах іноді блимав відтінок втоми від того, скільки їй довелося пережити. Середнього зростання, з гнучким і впевненим тілом, вона легко справлялася з будь-ким, хто намагався зазнати її терпіння. Її довге світле волосся, зазвичай зібране в грубий пучок, злегка розтріпалося цього вечора, залишаючи кілька пасм, які обрамляли її обличчя.

Її очі, глибокі, карі, часто світилися теплою турботою, але могли миттєво стати холодними та суворими, коли того вимагала ситуація. Еллі вміла бачити людей наскрізь, і Джек знав, що за її зовнішньою суворістю ховається людина, яка знає занадто багато про біль та втрати. Її шкіра була трохи засмаглій від сонця, а руки, незважаючи на їх жіночність, були грубими від важкої роботи, яку вона виконувала роками, керуючи баром поодинці.

Її одяг був простим, але практичним: щільна сорочка, затягнута ременем на талії, і довга спідниця, яка не сковувала рухів. Вона завжди була готова будь-якої миті стати за бар, щоб розливати випивку, або виштовхати із закладу чергового буйного відвідувача.

Еллі мала сильне почуття справедливості. Вона розуміла, що світ навколо неї сповнений несправедливості, і що часом їй самій доводилося заплющувати очі на багато речей, щоб вижити. Але в глибині душі вона завжди намагалася чинити сумління. Її доля була тісно пов'язана з братами МакКолл - Том колись допоміг їй вибратися зі складної ситуації, і з того часу вона відчувала особливу прихильність до його родини.

Коли Джек увійшов до бару, він помітив, як Еллі миттю глянула на нього, наче бачила все наскрізь. Вона не запитала зайвих питань, але її погляд був досить промовистим. Еллі завжди знала більше, ніж здавалося, і Джек це розумів.

Еллі стояла за барною стійкою, її руки автоматично рухалися, розливаючи пиво та протираючи склянки, але думки були далеко звідси. Коли Джек увійшов до бару, її серце стислося. Вона знала, що він прийшов не просто так – його очі видавали, що він уже почав копати надто глибоко. Їй було страшно за нього. За себе. За це місто, де кожен крок міг спричинити небезпеку.

Вона крадькома глянула на нього. Він був такий схожий на Тома, і в той же час зовсім інший. Мовчазніший, важчий на погляд, ніби на його плечах лежав вантаж, який не так просто було скинути. Еллі розуміла, що Джек намагається розібратися в смерті брата, але вона сумнівалася, що він впорається з тим, що йому доведеться дізнатися. Ця гра, в яку він втягнувся, була небезпечнішою, ніж вона могла собі уявити, і багато хто вже за неї заплатив життям.

Її пальці тремтіли, коли вона наливала келих пива і накладала на тарілку просту їжу — смажене м'ясо та квасолю. Вона не могла просто стояти осторонь, але й втручатися відкрито було б самогубством. Еллі знала занадто багато, занадто багато років слухала розмови біля свого бару, але вона завжди мала чітку межу між тим, що вона знала, і тим, що могла використовувати. Тепер ця грань починала розмиватися.

Вона кивнула Джеку в дальній кут, де було менше людей і куди не так часто падали погляди випадкових відвідувачів. Він повільно пішов до столу і сів, його погляд був зосереджений, але десь у глибині очей мерехтіло напруження. Еллі взяла тарілку та келих, підійшла до нього, поставила все перед ним і сіла навпроти.

— Співаєш, — тихо сказала вона, її голос був низьким, але м'яким, наче вона намагалася приховати свої хвилювання за спокоєм.

Джек не сказав жодного слова, просто кивнув і взяв вилку, але було ясно, що його думки зараз не про їжу. Еллі дивилася на нього, на його руки, міцно стискаючі прилади, на його плечі, які були напружені, наче він готувався до бою. Вона розуміла, що він не зупиниться, доки не знайде відповіді.

— Ти знаєш, куди це все може завести, Джеку, — почала вона, її голос став трохи голоснішим, але все ще стриманим. — Тут не так просто. Ті, хто стоять за цим, не зупиняться ні перед чим. Твій брат… він знав, що зайшов надто далеко.

Джек не підводив очей, продовжуючи мовчки їсти, але Еллі бачила, що кожне її слово проникало глибше, ніж він міг показати. Вона хотіла допомогти йому, хотіла застерегти, але розуміла, що втягується в гру, де може стати наступною жертвою.

Джек відклав вилку, і його погляд став ще важчим, ніби тягар його думок став нестерпним. Він розумів, що в цій справі криється щось набагато більше, ніж звичайні набіги та контрабанда. Еллі сиділа навпроти, її темні очі вивчали його обличчя, начебто вона вже знала, що він збирається сказати. Вона знала правду, але чекала, коли він сам до неї дійде.

- Том вів розслідування, - почав Джек повільно, відчуваючи, до його голосу глухо віддається в тиші кута бару. — Він не просто шукав правди. Він знайшов її. Або майже знайшов.

Еллі трохи нахилилася вперед, її пальці машинально гладили край столу.

- Він дізнався, хто постачає зброю, - продовжив Джек, його погляд був жорстким, але зосередженим. — І не лише білим поселенцям. Вони продавали зброю та апачам. Підштовхували їх до кривавого конфлікту. Хтось заробляє на війні, штовхаючи людей один проти одного.

Еллі стиснула губи, її очі звузилися. Її побоювання підтвердилися. Том знав дуже багато. Вона мовчала, даючи Джеку продовжити.

- Це не просто місцеві банди, - продовжив він. — Це не контрабандисти, які діють окремо. Хтось цілеспрямовано розпалює війну, постачаючи зброю обом сторонам. Вони хочуть, щоб цей край потонув у крові.

Еллі зітхнула і прибрала пасмо волосся з обличчя. Вона вже давно підозрювала, що за всім цим стоять не просто злочинці, а ті, хто ховається за владою та грошима. Але почути це від Джека було чимось іншим, тепер це стало реальністю.