Читати книгу - "Пригоди в Райлівцях Поневолення, Влад Заводський"

– Здолай ворога, Платино! – сказала Дара духу меча. Ніж дівчини обернувся в золоту сферу, яку вона жбурнула у ворога та попала йому в голову. Велетень упав, і сказав до неї:

– А знаєш, Хмарецька також могла би яйцями кидатися. Але він би їй так кинув, що її душенька була би давно у князя темряви. Таким прийомом тобі не здолати монстра, який ось-ось перед тобою з’явиться.

Велетень щез, а на його місці Дара побачила іншого з великим мечем та щитом. Зріст його був близько трьох метрів, а чорні обладунки наче підходили його постаті. До дівчини вернулася сфера і вирішила вона жбурнути її у ворога.

– Стій – сказав їй дух меча. –  Цим ти його не переможеш.

На раз Дара відчула великий приплив духовної енергії та почула голос Хмарецького, який сказав людям:

– Увага, друзі. Ділюся з вами духовною силою, яка є в мене. Не бійтеся та використовуйте її на повну. Обмежень для неї не було, не має і ніколи не буде. Тому, що я готовий завжди вам допомагати. Це мій обов’язок і моє покликання. З Богом, воїни. Врятуйте свої душі.

– Щиро дякую вам, Ігор Михайлович – сказала Дара зі слізьми на очах. – Я виправлю свою помилку і вибачуся перед Вірою. А тебе, Голіафе, я здолаю легко і просто. Запали сферу, Платино!