Читати книгу - "Пригоди в Райлівцях Поневолення, Влад Заводський"

– І справді, Віра, – сказала Люба Іванівна. – Людська душа житиме вічно. І як же скоро час проходить… Недавно ти стояла на площі, щоби підтримати Олю, а зараз ти вже закінчила 4 курси інституту. Здається, ніби вчора ми рятували Христю з руки Пального, а сьогодні у неї є вища освіта й у них з Назаром народилася дівчинка, якій вже два рочки. Пам’ятаю як ти, Олю, зібрала людей, щоб заставити Віту визнати свої помилки, а мама сильно переживала за тебе. Тепер ти працюєш лікаркою, а бабуся Галя сидить удома з півторарічним онуком Ігорком, що названий на честь дідуся – теперішнього голови Ігоря Хмарецького, який зі своїм вірним заступником Михайлом, зробив багато доброго для жителів Райлівець.

– Він то з вакциною прорахувався, – сказала сміючись Оля. – І його поради з вином на мікросхеми не подіяли. Але видно, що душею старається і робить добро людям. А це, я скажу, одне з головних.

– Віра, – звернулася до неї бабуся, – рівно через два тижні у тебе розпочнеться навчання в інституті на п’ятому курсі, на який ти не хотіла йти, але все таки наважилась. Дякую, що зробила свій вибір. Не знаю як в подальшому складуться обставити в нашій державі, але гарантую тобі, що наука в інституті не буде даремною й принесе хороші плоди і твердо вірю в те, що доброта твоя буде з тобою завжди. Я, як твоя бабуся і як вчителька рідної мови та літератури, скажу тобі таке. Хай душа твоя дівоча зустріне таку ж душу як і ти. Щоб відчула ти суть її та побачила в його ділах любов до тебе.

Кінець