Читати книгу - "Вчимося любити, Софія Дзюба"

*Марк*

З самісінького ранку батько розповідає мені  "10 правил, як поводитись на Дні Народження батька майбутньої нареченої". Він боїться, що я його підведу...

Перед тим, як їхати на свято, ми заїхали в магазин та придбали красивий букет для жінки іменинника  та подарунок для нього. Ми з батьком трохи запізнились і коли ми зайшли у будинок, я почув доволі знайомий голос. Підійшов ближче та побачив Коваленко. Вона вітала з днем народження свого татуся. КАТЯ МОЯ НАРЕЧЕНА? Не можу повірити. Я відійшов в найдальший кут зали і став чекати, коли ж батьки нас оголосять.

Батько Каті вийшов на сцену. Він подякував усім за привітання і сказав, що в нього найкраща жінка і дочка. Андрій Вікторович запросив до себе мого батька і я зрозумів, що зараз нас з Катею оголосять нареченими. Ось до них вийшла Катя і вона закам'яніла коли побачила, що я її наречений. Я підійшов до них та обійняв дівчину.

- Що відбувається? Це якийсь жарт? - запитала дівчина в мене.

- Ні. Я сам в шоці.

Нас оголосили нареченими і Катя вийшла на вулицю. Мені чомусь не хотілось залишати її саму. Я пішов за нею. Вона сиділа в саду на лавці. Я тихенько сів біля неї.

- Я розумію твій стан. - сказав я

- Я не вірю... Через чотирнадцять днів у нас весілля... П'ять місяців нам потрібно буде вдавати з себе закоханих... Я не увляю, що це буде... Мабуть, буде весело - сказала Катя

- Так... Сам не вірю... -відповів я.

Мені захотілось розвеселити її і я вирішив відвести її у своє улюблене місце.

- Вставай. Пішли.

- Що? Куди? - запитала Катя

- Просто довірся мені

Вона взяла мою руку і ми побігли до машини. Через пів години ми були біля лісу.

- Ти мене вбити вирішив? - зі сміхом спитала вона

 - Можливо - підхопив її сміх я

Хвилин десять пішки і ми вже біля мого улюбленого озера. Катя підійшла ближче до обриву і милувалась заходом сонця. Я ж милувався нею... Яка вона гарна... Вона не така як всі... Так, я не можу в неї закохуватися. Я ненавиджу її.

Ми ще трохи помилувалися заходом сонця і вона попросила відвезти її додому.

Через деякий час ми вже були біля її під'їзду.

- Бувай. До завтра) - сказала Катя і вже збиралася виходити з машини, як я її зупинив.

- Стій. Ти забула свою сумочку! - Вона забрала її і швиденько побігла в під'їзд.

Вже о десятій я був вдома і відразу пішов спати.