Читати книгу - "Казки Монашки 5 Вірінея, Монашка"

— Ви сама скромність, мати-королево. Мене цікавить, як ви опинилися тут зі своїм флотом, а також вас не бентежить те, що вами і вашим флотом керує генерал низького рангу?
— Незважаючи на минулі чвари між цивілізаціями Шеньшер та Арихонів, зараз це все забуто. Король зі своїм флотом неодноразово рятував нашу цивілізацію. Тому я не замислюючись прилетіла особисто, щойно почула від посла Олекси, що королю Арихонів загрожує смертельна небезпека.

— Від щирого серця величезна вам подяка, мати королево, — не витримав король Арихонів.
— А щодо підпорядкування, — продовжила королева, — то вважаю, не має значення звання чи ранг. Головне, щоб той, хто керує, наказує, не тримався всіма своїми кінцівками за це звання, а виконував свої обов'язки чесно й сумлінно, навіть не очікуючи за це винагороди чи заохочення.
— Я вас зрозумів вас, мати-королево Шеньшер. У мене голова йде обертом від цих порушень. Але що цікаво, мені ці порушення по серцю. Пощастило старійшині Кирсіру, що на його ділянці з'явилися такі осередки дружби та взаєморозуміння. Коли друг мчить на допомогу стрімголов, хоча знає, що він дуже ризикує цією головою. За стільки прожитих тисяч років я вперше зустрічаю таку щиру дружбу між цивілізаціями. Це саме те, чого так наполегливо домагалася Верховна Повелителька. Бажаю вам і далі дружити, і мудро правити своїми цивілізаціями. Бувайте здорові, мати-королево, — «шершень» вимкнув канал зв'язку з королевою Шеньшер.

— Варваре, а з'єднай-но ти мене з вождем Гленів.
— Вибачте, але Фаетон не настільки крутий, щоб його передавачі дістали у вашу метагалактику.
— Ох, так, це я за звичкою.
— Старійшино Шшшмешше, якщо за звичкою, то скористайтеся моїм кораблем, як ретранслятором, — гримнув Драго.
— Це можливо?
— Зараз дізнаюся. Фаетоне, запитай Велеса, чи зможе він нам допомогти.

— Так, командоре. Зв'язок із вождем Гленів встановлюється, — за кілька секунд з'явився суворий вождь Гленів. Він лиш глянув на нас і одразу опустився на коліно.
— Моя повага вишуканому товариству. Мого вискочку можете стратити. Він не зміг захистити свій корабель.
— Ви помиляєтеся, керманичу Гленів. Він знищив усі три кораблі Чвірів, які брали участь у нападі на ваш патруль. До того ж, він особисто знищив у бою з Чвірями одинадцять кораблів супротивника, не отримавши при цьому пошкоджень свого корабля.

— Старійшино, у нього немає корабля.
— Особистого, поки що ні. Він знищував ворожі кораблі з корабля свого товариша, спадкоємного принца Паратіктелів, — керманич Гленів ледве не зомлів, коли почув, що у звичайного штурмана патрульного корабля товариш – принц Паратіктелів. Не вірити старійшині інквізиторів він не міг. Тим паче, що поруч із Гленом дійсно перебував Паратіктель.
— Сподіваюся, в нього неприємностей не буде після повернення додому?
— Звісно, не буде, — підлещувався той, — після прибуття, він буде призначений командувачем флоту нашої цивілізації.

— Мудре рішення, — погодився «шершень» і вимкнув канал зв'язку.
— Дякую вам, старійшино, — опустився на коліно Глен.
— Не мені потрібно дякувати, а своїм друзям. Бажано, щоб ти зробив вірні висновки від побаченого тут. А тепер мені потрібно посекретничати з Варваром та його чарівною дружиною в присутності колеги Драго. Неє, ви не заперечуєте? — шанобливо схилив голову «шершень». Лія навіть рот розкрила від подиву. Чому могутній старійшина запитує дозволу в Неї?

— Вважаю, таке містечко знайдеться, — я повернувся до Василини, короля і принца з Гленом, — Фаетоне, допоможи тим, хто залишився, вирішити їм усі питання, що виникнуть. Я скоро повернуся, — прихопивши Лію, телепортнувся на підбитий Арихонський корабель, на інший, третій, потім на Фаетон2. За мить Нея, Драго і «шершень» опинилися поруч зі мною.
— Варваре, звідки у вас такі знання маскування? Після стількох телепортів ніхто не зможе простежити кінцеве місце призначення.
— У нас кажуть: з ким поведешся – від того й наберешся. Лія ж кадровий воїн, боєць. Я ще лише збирався до неї в майбутнє (тобто в цей час), а вона мене вже навчила цього трюку.

— Повелителько, ви дозволите мені прийняти близький розмір до природного? Мені надто некомфортно в дуже зменшеному вигляді. Адже приміщення цього корабля дозволяють це.
— Старійшино, робіть, що хочете. Я для вас не володарка і не бажаю нею бути.
— Як скажете, — вічливо поклонився «шершень» і одразу ж збільшився метрів до 6 висоти. Драго теж повернувся до майже звичайного «драконячого» вигляду, але до його десяти метрів природної висоти приміщення Фаетона2 все ж не вистачало. І він був ніби вдвічі зменшеною копією.

— Варваре, якщо не секрет, я хотів би подивитися (звісно, за наявності записів), яким чином ви опинилися в нашому часі.
— Командоре, нас намагаються просканувати, — перебив наш діалог бортовий комп.
— Фаетон2, нас нікому сканувати.
— Скан не від бортового комп'ютера корабля.
— Терміново ставимо антизвукову завісу, — стурбовано вигукнув «шершень».

— Утворюємо коло, — гримнув Драго, і ми швидко взялися один за одного, потім всі разом виставили найпотужнішу антизвукову завісу проти думок та звуків.
— Фаетоне2, звідки скан? Загалом-то ми з активованою невидимкою.
— Мої сенсори не здатні визначити азимут такого сигналу.
— Гаразд. Велес зможе допомогти?
— Так, — пролунав гуркіт Драго і одразу ж відповідь Велеса.

— Варваре, скан робився (та й зараз робиться) з інквізиторського корабля старійшини Шшшмешша, що знаходиться за цими координатами, — висвітилася голограма з миготливою помаранчевою цяткою на тлі зірок.
— Паган, — прошипів «шершень», — природу скана визначити можливо?
— Звичайно. Таким видом скану кораблі не володіють. Ним володіли лише п'ятеро членів Верховної ради (зараз у живих залишилося четверо, а п'ятий убитий на планеті 23 хвилини тому). Ви, старійшино Шшшмешше, один із цих чотирьох.

— Але на моїх кораблях немає нікого з Верховної ради. Боєць із цього корабля тим паче не може володіти такою здатністю. Він для цього занадто слабкий.
— А можливо використати вашого бійця для цього скану, як ретранслятор?
— Теоретично можливо, але практично малоймовірно. Для цього потрібно, щоб боєць був у повному підпорядкуванні у джерела, що має цю здатність. Усі бійці перед польотом побували у мене на передбойовому інструктажі. У мене є сильні бійці, які могли б приховати від мене чужий гіпнотичний вплив на них. Хоча цей боєць один із найслабших у моїй команді. Я б відразу відчув, що він під магічним впливом. Навіть, якщо не я, то мій особистий корабель.

— Гаразд, а хтось із цих трьох міг непомітно пробратися на корабель цього бійця? Ви ж кажете, що він один із найслабших.
— Міг би, але навіщо? Тим більше, що один із моїх опонентів (уже покійний) прибув офіційно контролювати бій.
— Шшшшмешше, я, звісно, розумію, що членів Верховної ради (в істинному вигляді) навіть не всі старійшини мають право бачити. Але тут нестандартна ситуація. Покажи справжній вигляд цих трьох.

— Драго, це є найтяжчим злочином. А ти мене штовхаєш на цей злочин.
— Ти або повний ідіот, або сам зі злочинцями заодно. Варваре, жени його зі свого корабля!
— Заспокойся, колего Драго, — «шершень» сховав жало, що з'явилося (за розмірами не поступається гарному мечу), — можливо, ти й маєш рацію, що я став ідіотом. Поки я неухильно дотримуюся всіх правил і законів, хтось спокійно їх порушує, встановлюючи стеження за мною. Я не можу навіть припустити, хто з трьох членів ради міг піти на такий злочин. Але що зміниться, якщо ви їх побачите?

— Показуй, не викаблучуйся, — виникла голограма, на якій грізна істота, що чимось нагадувала богомола, переходила від одного дерева до іншого й, потягнувшись догори, зривала невелику гілочку та старанно пережовувала. У мене виникло розчулення. Поглянувши на інших, зрозумів за їхніми задоволеними поблажливими посмішками, що вони відчували те саме. Зображення на голограмі змінилося. Тепер перед нашими поглядами опинився вовк (принаймні, істота дуже скидалася на вовка). Тільки цей «вовчисько» мало того, що був у броні, так він ще й рухався, імітуючи бій із супротивником, з такою швидкістю, що навіть я бачив не завжди чітко. Але від нього віяло відданістю і любов'ю. Тільки-но встигла з'явитися на голограмі третя істота (сарана у збільшеному вигляді), як нас усіх охопило почуття небезпеки. Драго мимоволі прийняв бойову стійку. Лише «шершень» нічого не відчував. Побачивши й відчувши нашу реакцію, він зауважив:

— Ви помиляєтеся. Цей жрець ніяк не може бути ворогом. Крім Вахміра (старійшина показав на «вовкулаку»), тільки жрець підтримував усі мої ідеї щодо вдосконалення законів і правил Верховної ради.
— Шановний старійшино, — подала голос Нея, — ви бачите нашу реакцію. Ми вашого жреця ніколи не зустрічали і не можемо бути під його впливом. А ви часто з ним спілкуєтеся. Наскільки мені відомо, найсильніше магія діє, якщо вона видається невеликими порціями, зі слабким і непомітним впливом, але постійно.

— Я цілком із Неєю згодна. У далекому минулому мені вдалося за допомогою подібної магії легко керувати жителями протягом кількох століть. Ніхто й подумати не міг, що всі вони підкоряються моїй волі. Крім, звісно, Варвара, який володів не меншою силою, ніж я, і Неї, яка теж вирізнялася набагато більшою силою, ніж решта жителів.
— Завдання не з легких. Навіть не віриться, як можна бути таким перевертнем. Але в такому випадку, я повністю розгублений. Тепер я впевнений лише у Вахмірі. Та якщо жрець відчує підозру до нього, він зможе мене позбавити сили і тоді я вже нічого не можу змінити, та й Повелительці загрожуватиме смертельна небезпека. Вам обом: Повелительці та Варвару необхідно терміново сховатися.

— Ну, ні! — я вже не стримувався, — пішли ви нахер зі своїми шпигунськими пристрастями! Досить із мене одного ховання. Якщо судилося здохнути від вашого жреця, то так тому і бути. Нікуди я ховатися не буду.
— Варваре, — незворушно зупинив мене «шершень», — ви не маєте рації. За життя треба чіплятися всіма своїми кінцівками. Вважаю, є спосіб. Драго, твій кораблик може переміщатися не лише в просторі, а й у часі. Летіти на тисячу з гаком років назад, щоб змінити сьогодення, немає сенсу. Ми проблеми не зможемо вирішити, а загинути можемо. Будемо вирішувати все в сьогоденні. На скільки років назад ми зможемо переміститися Велесом, щоб повернутися сюди не пізніше, ніж через 15 хвилин?
— Років на п'ятдесят, — гримнув Драго.
— Цілком влаштовує, — «шершень» задоволено потирав лапки (руки).