Читати книгу - "Те, що не можна називати", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Квартира була залита м’яким світлом, але в повітрі відчувався нерв. Завтра — день, який усе змінить. А сьогодні — ніч, коли все ще можна передумати.
Артем стояв біля вікна, спостерігаючи за вогнями нічного міста.
— Що, якщо ми все зруйнуємо? — його голос був тихим, майже зламаним.
Я підійшла ближче, обережно поклала руку на його спину.
— Що, якщо — навпаки, ми нарешті станемо собою?
Він повернувся до мене. Його очі були повні сумнівів.
— Я не боюсь за себе. Але ти… Якщо тебе зненавидять, звинуватять…
— Тоді хай. Хай ненавидять. Але я знатиму, що не зрадила себе… і тебе.
Він усміхнувся, але в цій усмішці була ледь стримувана тривога.
— Я хотів захистити тебе, сховати. А ти — світло. Тебе не сховаєш.
Я торкнулася його щоки.
— Тоді тримайся за мене. Ми пройдемо це разом.
І ми стояли в тиші, що була голоснішою за слова. Попереду — буря. Але всередині — спокій, бо поруч той, хто не відступить.
---
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Те, що не можна називати", Love», після закриття браузера.
