Читати книгу - "Вихованню (не) підлягає, Ольга Іваненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ще скажи, що тебе поневолюють. Ти найвільніший учень усієї академії. Ти не дотримуєшся правил. А твій тато, замість того, щоб намилити тобі шию, кричить на своїх підлеглих, вважаючи, що так вони зможуть краще навчати таких, як ти.
– Це привілеї родича з високою посадою. Не заздри.
- Чому? Тому, що твій батько не вміє виховувати дітей? Чи тому, що твоя, на вигляд мила сестричка, ябеда? Може, ще згадати, що десь живе жінка, яка тебе народила і не цікавиться тобою?
- Закрий рота! Це не твоя справа! Наша мати просто дуже зайнята.
- А, може, просто влаштовує своє особисте життя?
- Не твоя справа!
Вперше на обличчі цього зухвалого підлітка я побачила відкриті невдоволення та обурення. Його обличчя вкрилося яскравим рум'янцем. А ніздрі стали неприродно розширюватися при кожному вдиху.
– Що, надто важка тема? Понти скінчилися?
- Не лізь, куди тебе не просять, - прогарчав він, прискорено дихаючи. - Моя сім'я найкраща. Про свою краще думай.
- А моя складається з мене та сусідських тарганів, які іноді заповзають на обід через витяжку, - я сіла біля стіни печери і влаштувалася зручніше. - Отже, мені переживати нема за кого. Можеш вважати, що я вільна та щаслива.
- І зла, бо немає нормальних стосунків, - Оскар задоволено глянув на мене і вмостився навпроти. - Ну, то розповідай, звідки ти взялася? Я такої іграшки, як у тебе, ніколи не бачив. А тато нам усі новинки покупає.
– Які? – я з викликом подивилася на учня. - Котли із стразиками та подушки з єдинорогами?
- Ти про що? - знову надувся хлопець. - Я не потребую єдинорогів на подушках. Є цікавіші речі. Але я тобі про них не розповім, доки не розкажеш, що то за штука.
- Це мобільний телефон, - повільно почала пояснювати я. - Він служить для зв'язку, роботи та розваг. Дуже зручна та корисна річ, якщо правильно ним користуватися. Я його нещодавно купила і попрошу повернути його мені, адже, якщо його зіпсуєш, я тобі все гарненьке личко подряпаю.
- Гарненьке? - Оскар посміхнувся на весь рот і поправив своє трохи скуйовджене волосся. - Тобто ти вважаєш, що я гарний?
- І скромний, - пирхнула я. - Годі балакати. Я хочу помитися і привести себе до ладу.
– А мобільний телефон?
- Можеш говорити просто телефон. Покажу все, що зможу.
За фактом, я не збрехала. Просто дещо не уточнила. І забрала телефон із рук хлопця.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вихованню (не) підлягає, Ольга Іваненко», після закриття браузера.
