Читати книгу - "Потраплянка для Нортундця , Анжеліка Вереск"

Ми прибули до будинку Дари́ни, коли сонце вже хилилось до заходу. Ґлейв зіскочив з коня, підійшов до мене й, не питаючи, підхопив за талію, легко опускаючи на землю.

У ту мить я відчула, ніби в мені пройшов розряд блискавки. Його руки були гарячими, твердими, і я на мить затрималась у його обіймах. Він теж не відпустив одразу. А потім подивився. Його смарагдові очі дивилися так, ніби він сам не знав, що з цим робити.

І відразу ж розвернувся й поїхав, не озираючись.

А я стояла, оглушена, серце билося у грудях, а у голові було тільки одне питання: що зі мною відбувається?