Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

жбурляє

об стовбур камінний:

рештки стовпа

розлетілись по хаті,

братина ж ціла

знову у Хюміра.

30

Тут від прекрасної

турса коханки

дружню пораду

й мудру отримав:

«Кинь в лоба Хюміру,

він-бо міцніший

у кріпкого йотуна

за будь-яку чару».

31

Напружив коліна

цапів господар,

підвівся, зібравши

всю асову міць;

вціліла у ґазди

щогла шолома[236],

а винодавця[237]

падали скалки.

32

«З гарним майном

я розпрощався,

чару чудову

об мене розбито, —

ґазда промовив, —

не зможу сказати,

як мовив раніше:

ти зварене, пиво!

33

Вас випробую:

як звідси підете,

несіть без підмоги

лоддю пивну[238]».

Тюр намагався

двічі підняти,

казан же стояв

незрушно на місці.

34

Тоді батько Моді

взявся за край,

рушив до виходу

з турса палат;

підняв понад голову

муж Сів казан,

задзеленчали

кільця-держала.

35

Недовго ішли,

доки помітив

Одіна син,

озирнувшись назад:

за купою брил

іде зі сходу

Хюміра військо

багатоголове.

36

Відтак казана важкого

поставив на землю,

взяв тоді Мйолльнір[239],

битви жадаючи,

й лавокитів[240]

усіх перебив.

37

Недовго ішли,

доки не впав

Хлорріді цап

один напівмертвий;

мав бігун ременів

зламану ногу,

хто, як не Локі

винен у тому[241].

38

Та кожен із тих,

хто мав би почути

слова про богів,

зможе повідати:

від мешканця лави

Тор викуп отримав,

його взяв дітей

обох у мандрівку[242].

39

Прийшов міцновправний

до тінґу богів,

мав-бо казан

із Хюміра дому;

кожную зиму

пили любенько

пиво у Еґіра

в свята зимові[243].

Пересварка Локі

Про Еґіра і богів

Еґір, інше ім'я якого — Ґюмір[244], запросив асів до свого обійстя пити пиво, бо отримав великого пивного казана, про що вже було сказано[245]. На те частування прибув Одін та його дружина Фріґґ. Тор не прийшов, бо перебував на сході[246]. Натомість прийшла Сів, його дружина, а також Браґі[247] та його жінка Ідунн[248]. Був там і Тюр, він зробився одноруким — вовк Фенрір відкусив йому руку, коли на нього накладали пута[249]. Були там Нйорд[250] і його дружина Скаді[251], Фрейр[252] і Фрейя[253], Бідар[254] син Одіна, Лою та слуги Фрейра, Бюґґвір і Бейла[255]. Багато зібралося там асів та альвів. Еґір мав двох слуг, то були Фімафенґ[256] і Ельдір[257]. Сяюче золото променіло блиском. Пиво саме собою лилося в чари, і панувала там велика приязнь. Гості дуже схвально казали, які чудові в Еґіра слуги. Лою набридло це слухати, і він убив Фімафенґа. Тоді аси почали потрясати щитами і кричати на Локі. Той пішов собі до лісу, а гості продовжили бенкетувати.

Згодом Локі повернувся і зустрів надворі Ельдіра. Локі мовив йому:

1

«Скажи-но, Ельдіре,

перше ніж зробиш

крок хоч один,

про що у садибі

мову за пивом

дужі ведуть?»

Ельдір мовив:

2

«Про зброю свою

і свої перемоги

дужим ідеться;

з асів та альвів,

жоден тебе

другом не кличе».

Локі мовив:

3

«Мушу піти

в Еґіра зали,

гляну на учту;

гамір і сварку

асам вчиню,

мед з гіркотою змішаю».

Ельдір мовив:

4

«Знай же, як підеш

в Еґіра зали,

глянеш на учту,

лайку і наклеп,

що вивергнеш ти

на священних богів,

до рота тобі ж заштовхають».

Локі мовив:

5

«Знай же, Ельдіре,

як станемо ми

гостромовно змагатись,

буду багатшим

я на одвіти,

як будеш балакати далі».

Потому Локі рушив до господи. Гості все ще сиділи там. Побачивши, хто прийшов, усі замовкли. Локі проказав:

6

«Спраглий, прибув я

до залів оцих,

Ловт[258], іздалеку,

асів прошу

про дар лиш один —

гарного випити меду.

7

Чого ж мовчите,

могутні богове,

слова не мовите?

Сідати до столу

звеліть ви мені на учті

чи геть проженіть!»

Браґі мовив:

8

«Сісти до столу тебе

не запросить на учту

жоден із асів,

бо відають аси,

кого на веселі бенкети

просити не варто».

Локі мовив:

9

«Чи пам'ятаєш ти, Одіне,

ми в давнину

змішали кров нашу[259]?

Пива-бо пити,

казав ти, не стану,

якщо не наллють нам обом».

Одін мовив:

10

«Відаре, встань,

хай вовчий батько[260]

сяде до учти,

щоб згодом нас Локі

словом лихим не назвав

у Еґіра залах».

Бідар підвівся й підніс Локі чару, але той, перш ніж пити, звернувся до асів:

11

«Шана вам, аси,

шана й асіньям,

і всім можновладним богам —

крім одного із асів,

що сів поміж інших,

Браґі, на лавці».

Браґі мовив:

12

«Коня і меча

дам я тобі,

ще й персня тобі сплатить Браґі,

щоб згодом ти асам

ґвалт не вчинив,

гніву богів не накликав!»

Локі мовив:

13

«Персня й коня —

дарунків обох —

Браґі, від тебе не буде;

з асів та альвів,

нині присутніх,

в бою ти задкуєш

і битв уникаєш[261]».

Браґі мовив:

14

«Певен, якби ж то

не тут ми зійшлися,

не в Еґіра залах,

то твою голову

я вже тримав би в руці,

сплатив би ти нею за наклеп».

Локі мовив:

15

«Завзятий ти сидячи,

та геть не такий у виправі,

Браґі, сидіння прикраса!

Битись рушай,

щоб явити звитягу,

не зволікає сміливий».

Ідунн мовила:

16

«Прошу я, Браґі,

рідних дітей

і всіх усиновлених,

і тебе, Локі,

слів не казати лихих

у Еґіра палатах».

Локі мовив:

17

«Мовчала б ти, Ідунн,

бо з жон ти усіх

до мужів найпожадніша,

руки твої

лагідно пестили

вбивцю брата твого».

Ідунн мовила:

18

«Прикрого слова

я Локі не мовила

в Еґіра палатах;

Браґі я втишити,

п'яного мужа,

волію і сварку згасити».

Ґевьон[262] мовила:

19

«Чом асам обом,

нині присутнім,

гостромовно змагатись?

Відає Локі,

що він, жартівник,

у шані в богів».

Локі мовив:

20

«Мовчала б ти, Ґевьон,

бо нині згадаю,

як ти оганьбилась:

гарний хлопчина

тобі дав намисто,

а ти його пестила».

Одін мовив:

21

«Сказився ти, Локі,

чи з глузду ти з'їхав,

коли Ґевьон гнів викликаєш,