Читати книгу - "Пес Баскервілів"

— Так.

— Коли він вам сказав про це?

— Встаючи з кеба.

— Чи не сказав він ще чого?

— Він сказав своє прізвище.

Голмз радісно поглянув на мене.

— А … він сказав своє прізвище? Це була необережність. І яке ж це було прізвище?

— Його прізвище, — відповів візник, — Шерлок Голмз.

Ніколи в житті не бачив я, щоб мій приятель був так спантеличений. Він здивовано мовчав, а потім зареготав щиро.

— От так штукар, безперечно, штукар, — сказав він. — Я відчуваю в ньому таку ж швидку, гнучку дотепність, як моя власна. Він гарно посміявся з мене. Так його звуть Шерлок Голмз?

— Так.

— Гаразд. Розкажіть мені, де ви його посадили і все що потім трапилось.

— Він покликав мене о пів на десяту в Трафальґарському сквері. Він назвав себе слідцем і запропонував мені дві Гінеї, коли я протягом цілого дня робитиму все, що він вимагатиме, не питаючи його нічого. Я охоче згодився. Спочатку ми поїхали в Нортумберландський готель й ждали там, поки не вийшли звідти два джентльмени і взяли кеб. Ми поїхали за їхнім кебом, поки він не спинився десь тут.

— Коло цих самих дверей, — сказав Голмз.

— Мабуть, що так. Я не можу сказати нічого певного, але мій пасажир все добре знав. Ми відїхали на половину вулиці і ждали там півтори години. Тоді два джентльмени пройшли гуляючи повз нас і ми поїхали за ними по Бейкер Стріт і вздовж.

— Я знаю, — перебив його Голмз.

— Поки не проїхали три квартали Ріджент Стріт. Тоді мій пасажир відчинив верхнє віконце і крикнув мені, щоб я їхав якнайшвидше на Ватерлюську станцію. Я цвьохнув свою кобилу, і через десять хвилин ми були на місці. Тоді він мені заплатив дві гінеї, як порядна людина, і ввійшов у станцію. Але, йдучи, він повернувся і сказав: «Може вам буде цікаво знати, що ви возили Шерлока Голмза.» Так я довідався про його прізвище.

— Розумію. А потім ви більш не бачили його?

— Ні, він увійшов у станцію і я його більш не бачив.

— Ну, а як ви б описали зовнішність Шерлока Голмза?

Візник почухав потилицю.

— Не дуже легко описати цього джентльмена. Я б дав йому років сорок. Зросту він середнього, цалів на два, на три нижчий за вас, одягнений він був незграбно і борода в нього була чорна, підстрижена чотирикутником, лице бліде. Нічого більше я не можу сказати про нього.

— Які очі в нього були?

— Не скажу.

— Ви більш нічого не пам’ятаєте?

— Ні, нічого.

— Гаразд. Так от вам півсоверена. Друга половина жде вас, як ви дасте нам ще будь — які відомості. Добраніч.

— Добраніч, і дякую вам.

Джон Клейтон пішов, сміючись, а Голмз повернувся до мене, знизуючи плечима і спокійно посміхаючись.

— Урвалась і третя наша нитка, і ми кінчили тим, з чого почали, — сказав він. — Хитра падлюка! Він знав наш дім, знав, що сер Генрі Баскервіль радився зі мною, на Ріджент Стріт пізнав мене, передбачав, що я помітив число кеба і візьмуся за візника, а тому зробив мені цей сміливий виклик. Кажу вам, Ватсоне, що ми за цей час придбали ворога, який гіден нашої зброї. Я одержав шах і мат в Лондоні і можу тільки побажати вам більшого щастя у Девоншірі. Але я не певен щодо цього.

— Щодо чого?

— Щодо того, що посилаю вас туди. Погана ця справа, Ватсоне, погана, небезпечна справа, і коли я більше знайомлюся з нею, то менш вона мені подобається. Так, любий друже, смійтесь, але даю вам слово, що я буду дуже радий, коли ви вернетесь цілим і незайманим на Бейкер Стріт.

Сер Генрі Баскервіль і лікар Мортімер були готові в призначений день, і ми поїхали, як було умовлено, в Девоншір. Шерлок Голмз поїхав зі мною на станцію і дав мені свої прощальні інструкції та поради.

— Я не стану, Ватсоне, збивати вас з пантелику різними припущеннями та підозрами, — сказав він. — Я просто бажаю, щоб ви доповідали мені якнайдокладніше про факти і давали на мою волю будувати плян.

— Про які факти? — спитав я.

— Про все, що може здаватися таким, що стосується хоч би посередньо нашої справи, і особливо про відносини між молодим Баскервілем та його сусідами і про всякі нові подробиці щодо смерті сер Чарлза. Я сам за ці дні зробив деякі довідки, але боюся, що наслідки їх нічого не варті. Одно тільки мені здається позитивним, це те, що Джеймз Дезмонд, дальший спадкоємець, людина дуже гарного характеру, отже, переслідування йде не з його боку. Я вважаю що ми можемо цілком усунути його з наших припущень. Лишаються люди на болоті, серед яких житиме сер Генрі Баскервіль.

— Чи не краще було б насамперед позбутися цього подружжя Баріморів?

— Ні в якому разі. Ви б зробили цим непростиму помилку. Коли вони не винні, це була б жорстока несправедливість; а коли вони злочинці, то це позбавило б нас усякої можливості викрити їх. Ні, ні, ми їх занотуємо в наш список підозрілих осіб. Потім у Баскервіль Гол є, оскільки я пам'ятаю, конюх. Є два фермери на болоті. Є наш приятель, лікар Мортімер, якого я вважаю за цілком чесну людину, і його жінка, про яку ми нічого не знаємо. Є вчений Стейплтон і його сестра, про яку кажуть, що вона прегарна молода дівчина. Є Франкланд з Лафтер Гол. теж невідома нам особа, і ще один або два сусіди. Всі ці люди мусять становити об'єкт нашого спеціального вивчення.

— Я зроблю все, що залежить від мене.