Читати книгу - "Усі птахи в небі (ЛП)"

— Патриція проводить сатанинські ритуали в лісі, — сказала Роберта. — І ще наркотики. Я бачила, як вона готує наркотики. По рецепту. Їх 420. Від Моллі.

— ПП, ми турбуємося за тебе, — сказав батько Патриції, похитуючи головою, поки його борода не розійшлася по одежі. — «ПП» було іменем Патриції, коли вона була ще маленькою дитиною, і тепер, коли вони збиралися покарати її, він знову його згадав. Вона думала, що її називали так тому, що вона була гарненькою, коли була п'ятирічного віку, але коли вона підросла, то почала думати, що це тонкий натяк на її нездатність бути хлопчиком. — Ми продовжуємо сподіватися, що ви збираєтеся подорослішати. Ми не любимо карати тебе, ПП, але ми повинні підготувати вас до жорстокого світу, де...

— Родерік каже, що ми витратили багато грошей, щоб відправити тебе до школи у формі та з потрібними підручниками, а також заплатили за навчальну програму, яка створює лідерські якості, — додала матір Патриції, її щелепа і підмальовані брови виглядали чіткішими, ніж звичайно. — Ви намагаєтеся відкинути цей останній шанс? Якщо ви хочете бути сміттям, просто повідомте нам про це, і можете повертатися до лісу. І ніколи не повертайтеся до цього будинку. Ви можете залишитися жити в лісі назавжди. Ми могли б заощадити деяку суму грошей.

— Ми просто хочемо, щоб ви стали чимось, ПП, — доповнив Родерік, її батько.

Так вони обґрунтували їй покарання на невизначений термін і знову заборонили ходити в ліс. На цей раз, замість того щоб підсовувати їжу під двері, вони постійно відправляли до неї Роберту з лотком. Роберта здобрила перцем і соусом чилі все, що було на підносі.

До першої години ночі у Патриції пекло в роті, і вона навіть не могла залишити свою кімнату, щоб випити келих води. Вона була самотньою, їй було холодно, а батьки з її кімнати забрали все, чим можна було розважатися, в тому числі і її ноутбук. Так, нудьгуючи, вона читала і запам'ятовувала дати по історії, і виконала всі математичні завдання, навіть додаткові.

Наступного дня у школі всі бачили фотки Патриції, яка танцювала навколо вогню, і фото білки без голови, тому що Роберта відправила їх своїм друзям у старші класи, а деякі з друзів Роберти мали братів і сестер, котрі їздили до Кентербері. Все більше учнів почали кидати на Патрицію дивні погляди у коридорі, а один хлопець, ім'я якого Патриція навіть не знала, підбіг до неї під час ранкової лінійки, закричав «Емі сука» і побіг далі. Кері Деннінг та Мейсі Фрістоун зробили велике шоу з перевірки зап'ястя Патриції, тому що вона, мабуть, різала себе, що потекла кров, і вони були стурбовані.

— Ми просто хочемо переконатися, що ти отримала потрібну допомогу, — сказала Мейсі Фрістоун, з яскраво-оранжевим волоссям, що оточувало її серцевидне обличчя. Справді популярні діти, такі як Трейсі Бурт, просто хитали головами і говорили щось одне одному.

На другу ніч її покарання у Патриції туманилася голова, вона задихалася від червоної гарячої супер-пряної індички з картопляним пюре, які передала Роберта. Вона кашляла, хекала і хрипіла. Звук телевізора внизу- занадто голосний, щоб його ігнорувати, і занадто тихий, щоб зрозуміти слова — трохи прочистив її череп.

Вихідні були найгіршим випробуванням. Батьки Патриції відклали власні плани на вихідні, щоб тримати її в закритому приміщенні. Вони повинні були пропустити виставку старовинних ножів, про яку прочитали в одному з дизайнерських журналів, і на яку з нетерпінням чекали.

Якби Патриція могла чаклувати, вона могла би вилетіти з вікна або поспілкуватися з відьмами у Китаї чи Мексиці. Але вона не могла. Час тягнувся повільно і було нудно і тоскно...

Настала неділя. Мати Патриції зробила тушковане м'ясо. Роберта вилила табакко на порцію Патриції, і понесла нагору. Вона розблокувала двері і вручила лоток Патриції, а потім зупинилася у дверях, щоб подивитися, як Патриція їсть. Очікуючи, що Патриція скривиться і перетвориться у щось яскраво-рожеве.

Натомість Патриція спокійно поклала в рот велику порцію м'яса з картоплею, розжувала все і проковтнула. А потім знизала плечима.

— Воно надто пісне, — сказала вона. — Я вважала би за краще, щоб було більше гострого. — Тоді повернула лоток Роберті і закрила двері.

Роберта віднесла лоток на кухню і знайшла пляшку техаського екстра-пряного соусу для п'яти порцій барбекю. Вона вилила його на порцію Патриції, поки та не почала пахнути такимже різким ароматом.

Потім віднесла їжу назад до Патриції і передала їй. Патриція трохи пожувала.

— Хмм, — сказала вона. — трохи краще. Але все-таки не досить гостре. Мені дуже хочеться чогось набагато гострішого.

Роберта пішла, взяла банку перуанського насіння гострого перцю і посипала ним всю тарілку.

Патриція відчула, що її рот горить вогнем після одного укусу, але вона змусила себе зобразити на обличчі посмішку.

— Хмм. Я б все одно хотіла би, щоб було гостіше. Дякую, — сказала Патриція.

Роберта знайшла пудру чилі на верхній полиці у коморі внизу і ощасливила нею обід Патриції. Їй довелося закрити светром ніс і рот, щоб віднести його наверх.

Патриція зжувала яловичину, яка була набагато гострішою, ніж вона коли-небудь їла (п'ятизірковий чилі заборонений Женевською конвенцією приготування їжі — так