Читати книгу - "Закон Хроноса"

Щоб краще розібратися в цьому питанні, я попросив брата Ісмаїла представити нам більш докладну розповідь про загадку часу. Він є найбільш тямущою людиною в галузі природничих наук серед тих, хто зібрався в цьому залі, включаючи й мене,— Майстер простягнув руку до одного з присутніх.— Будь ласка, вийдіть уперед, брате Ісмаїл.

Той, на кого вказала рука Майстра, покинув коло й ступив на священний символ. Відчувалося, що ті, хто зібрався, ставляться до нього з великою повагою.

— Високошановний високоповажний Майстер, любі брати,— почала людина в масці.— Я теж прочитав повідомлення в газеті, і воно спочатку спантеличило, а потім налякало мене. Людина стверджує, що їй удалося скорити час? Як таке можливе? Які наслідки може мати подібний винахід, і чи не несе він небезпеки для всього людства? Цієї ночі я не міг заснути. Година за годиною перебирав я в голові всі книги та статті, присвячені сутності часу. Найцікавішою, мабуть, можна назвати доповідь професора Джеймса Уескота, з якою він виступив рік тому у Лондонському королівському коледжі. У ній ідеться про перетинання простору й часу. Саме там я знайшов усі відповіді на запитання, які мене турбували.

— І що це за відповіді? — запитав Майстер.

— Висновок, що його зробив професор Уескот наприкінці своєї доповіді, ясний і простий. Не існує ніяких подорожей у часі. Ні сьогодні, ні в майбутньому. Їх просто не може бути, тому безглуздо навіть міркувати про це.

— Ціка-а-во,— протягнув Майстер.— І як професор дійшов такого висновку?

— За допомогою простої дедукції. Якби подорожі в часі були можливими, ми б уже сьогодні це відчули.

— Не розумію…

— Професор довів, що не завжди буде працювати в реальності те, що можна математично розрахувати на папері.

Проведемо уявний експеримент. Уявіть, що машину часу справді винайшли. Що зашкодить винахідни кові скористатися своїм винаходом або продати його комусь? Згадайте автомобіль. Кілька років тому ніхто й повірити не міг, що це невідоме пристосування працюватиме, а тепер повсюди будуються нові заводи. За десяток років вулиці будуть загачені легковими автомобілями, а про коней ніхто й не згадає. Те ж саме відбувається з будь-якими новинками. Прогрес неможливо зупинити. Тому якщо сьогодні, завтра або в далекому майбутньому подібну машину буде сконструйовано, цілком імовірно, що нею користуватимуться. І не одна людина, ні. Багато. Сотні й навіть тисячі. Уявіть, як заманливо було б здійснити подорож у минуле, щоб переконатися в правоті істориків. Що може бути цікавішим, ніж особисто пережити великі моменти історії? Розп’яття Христа, убивство Юлія Цезаря або спалення Рима? А якщо подорожувати в часі легко й просто, то чому б комусь випадково чи навмисно не забратися й у наш час?

— Справді, це досить імовірно,— погодився Майстер.

— Саме так,— кивнув брат Ісмаїл.— Ось у цьому-то й проблема. Машина часу має бути досить великою, її не так просто буде сховати. Крім того, мандрівник, який прибув із іншого століття або навіть тисячоліття, виділявся б своїм одягом і дивною поведінкою. Він був би чужинцем. Незнайомець у чужому світі. Але ж в історії немає ніяких указівок на те, що такого мандрівника колись бачили. Ні в наш час, ні в минулі століття. Ніде немає описів дивного механізму, машини часу або мандрівника в часі. Навіть у давніх текстах, таких як Едди, Старий завіт або Епос про Гільгамеша. Ні в посланнях Гомера або Платона. Ні в переказах єгиптян, греків або кельтів. Ніде. Про що це свідчить? — Він обвів поглядом присутніх.— Немає ніяких мандрівників у часі, так само як і подорожей. Можливо, вчені й займаються подібними дослідженнями, але всі вони приречені на невдачу. Подібне є просто неможливим. Це закон природи. Час не можна контролювати, а відтак, не можна й пересуватися в ньому. І кожний, хто стверджує інакше, є звичайним шарлатаном. На нього не варто звертати уваги. Ось і все, що я хотів сказати.

Він опустив голову і повернувся до кола конспіраторів.

Брати мовчали. Усі міркували над тим, що почули щойно. Першим узяв слово високоповажний Майстер.

— Ви чули, що сказав брат Ісмаїл. Я хочу знати вашу думку. Хто хоче висловитися?

Один із чоловіків підняв руку.

— Так, брате Натаніелю?

— Я підтримую брата Ісмаїла. Ми надаємо цьому повідомленню занадто великого значення. З іншого боку, не можна забувати про обережність. Людина, яка стверджує, що може пересуватися в часі, не вискочка. Це позашлюбний син одного з видатних німецьких натуралістів і в минулому члена цієї ложі, Александра фон Гумбольдта.

Брати загомоніли.

— Але цей удаваний син усього лише аферист,— запротестував інший член ложі.— Наскільки мені відомо, батьківство так і не довели.

— Можливо,— погодився Натаніель.— Проте, громадська думка вважає його законним нащадком. На його користь свідчить і репутація. Він багато чого домігся й користується довірою високопоставлених осіб. Брате Георг, ти зібрав про нього відомості?

— Так,— відповів той, кого назвали братом Георгом.— Отримані відомості дозволяють зрозуміти, що це за людина, і підтверджують усі його подорожі. Звісно, він заперечує, що подорож у часі є можливою. Але до його досліджень варто ставитися з усією серйозністю.

— Дурниці,— фиркнув брат Ісмаїл.— Це все одно, що порівнювати яблука з грушами. Утихомирити купку тубільців — це одне,— відмахнувся він,— а тут дещо зовсім інше. Ніколи не зможе людина пересуватися в часі, і квит.

— Так само, як і літати? — поцікавився брат Георг, схиливши голову.— Пам’ятаю, що і в Отто Лілієнталі ми також сумнівалися, поки він…

— Дайте спокій Лілієнталю,— заперечив Ісмаїл.— Він не має до цього ніякого відношення.

— Любі брати,— підняв руки Майстер.— Заспокойтеся. Не забувайте, де