Читати книгу - "Врятуй мене, Лаванда Різ"

- Але ж ти прийдеш до мене на день народження ?! - надулася Міранда, розчаровано опустивши плечі.

Кетлін зам'ялася, не знаючи як сказати їй про це пом'якше:

- Послухай, ... я привітаю тебе після твоєї вечірки, ми з тобою посидимо де-небудь удвох. Ну не виношу я тепер галасливих компаній! Пробач, люба,  я не можу. Я немов равлик без мушлі, і я не знаю, що робити, коли у мене починає їхати дах! Невже тобі так потрібна моя кисла фізіономія на твоєму святі?

- Дуже потрібна. Нещодавно вичитала про простий і дієвий спосіб аутотренінгу. Як тільки починаєш відчувати, що зносить вежу: робиш глибокий вдих-видих, і замість подразника уявляєш собі  гірський струмок. Спробуємо? Я відміню свято, якщо тебе не буде! - з рішучим приреченням повідомила Міранда. - А якщо не хочеш бачити Кевіна, то його і не буде. Його немає в місті.

- Причому тут Галлахен ?! - з удаваною байдужістю запитала Кетлін, відводячи погляд , щоб приховати свою розгубленість. Найбільше на світі їй не хотілося, щоб хоч хтось запідозрив, що огризок її душі ще живий і що він тягнеться до цього самого життя , коли поруч знаходиться чомусь саме Кевін. Вона і сама не бажала себе в цьому підозрювати, зараз їй заважала ця перевага в сторону цього світу. 

- А тому що коли я про нього говорю у тебе обличчя стає раптом таким переляканим. Кетлін, вистачить себе забивати в труну! Постав ти експеримент, в решті решт! Тобі ж «все одно» , як ти кажеш, втрачати нічого, станцюй ти з хлопцем один повільний танець, а заодно подивишся - віддаси ти богу душу чи ні. Ну, це просто нестерпно!

- Усе! Досить! Я прийду. Не потрібно їздити катком мені по мізках!

   Міранда обожнювала браслети. Всілякі. У неї їх була ціла купа, але вона все одно продовжувала їх скуповувати, шалено радіючи кожному, не схожому з її колекції. Тому з вибором подарунка Кетлін довго не мучилася. Ну і , звичайно ж , вгадала. Міранда з вереском розцілувала її і потягла до гостей. Всіх їх вона вже бачила в коледжі, з половиною навіть була знайома «завдяки» Міранді. Ештон природно теж був тут, навіть якщо б Міранда не була його сестрою - цей хлопець все одно був би на вечірці, тому що без яскравої харизми Ештона не обходилося жодного заходу.

- Пива? - грайливо поворушив бровами Ештон, посміхнувшись.

- Я на пігулках, ти ж знаєш, не можна змішувати.

- Слухай мене, дитинко, я все ж , як не як син лікаря. Повір, від двох ковтків тебе не розвезе, просто трохи розслабить. Довірся старому Ештону, я багато  знаю.

- О так! Можна ти будеш моїм гуру? - засміялася Кетлін, зробивши маленький ковточок, щоб згладити пильність причепи Ештона.

- Ну що, все навіть цілком пристойно, - через деякий час проговорила Міранда, стоячи поруч із Кетлін. - Усі розслабилися, всім весело, ти звичайно , прикидаєшся радісною, але все ж. Ештон знову зірка номер один. Я бачила, він навіть намагався затягнути тебе танцювати хіп-хоп? Прикольно було дивитися на тебе з ним з боку. Якби я не знала свого братика , можна було б подумати, що ти йому не байдужа, як жінка. Взагалі я кликала більше народу, але частина дівчат, дізнавшись, що Галлахена не буде, просто не з'явилися. Тобі ж добре з нами?

- Угу, - Кетлін обійняла її. У неї, щоправда , шуміло в голові від випитих ковтків пива, але це зілля дійсно розслабило її.

Але раптом їхню увагу привернув радісний вигук Ештона і помітне  пожвавлення дівчат. Кетлін з Мірандою озирнулися одночасно . Прямо до Міранди прямував усміхнений Кевін з величезним букетом білих троянд.

- Привіт, я все ж таки встиг, - весело сказав він, цілуючи іменинницю в щоку. - Це тобі, і це теж. З Днем народження. Залишайся таким ж суперським дівчиськом, шоколадко.

Міранда кинулася з цікавістю відкривати подаровану коробочку, і Кевін , вловивши момент, глянув на Кетлін, що стояла поруч. Його усмішка стала іншою, трохи сумною:

- Привіт, ти ще не втекла?

- Здрастуй, Кевіне, - у неї навіть вийшло відкрито посміхнутися йому, але при цьому вона знову ковтнула пива.

- Кевін, потанцюємо ?! - радісно , налетівши немов ураган, потягла його Сандра, рухаючись під музику.

- Кетлін, - одразу смикнула її Міранда, і гаряче зашепотіла їй на вухо, - Давай я попрошу Кевіна, і ти потанцюєш із ним!

Кетлін поперхнулась, від обурення округливши очі:

- Ти в своєму розумі?! Що ти ще вигадала ?! Навіщо мені це треба?! - вона енергійно протестуючи затрясла головою, але Міранда загадково посміхнувшись, вже пластично поринула в середу танцюючих. А Кетлін в паніці почала шукати очима шляхи відступу, з жахом помічаючи, що Міранді  все ж вдалося вирвати Кевіна, і що вона тягне його до неї. Випите пиво різко вивітрилося. Вона знову опинилася в ідіотській ситуації. «Чому всілякі ідіотські ситуації обов'язково пов'язані з Кевіном?»

А він просто простягнув руку. ... Просто простягнув їй руку і посміхнувся.

Міранда зобразивши сувору міну вклала її долоню в його. Так по дурному Кетлін себе ще ніколи не відчувала.

Музика ... чуттєва, запаморочлива любов, про яку страждав в динаміках Іглесіас.

Вона попливла, прикипівши до цих звуків. Від його рук було гаряче. Ні, найсильніше розпалювали ... очі. Вона відчувала, що Кевін притискає її до себе все сильніше, вона вже мало не лежала у нього на грудях, щось щеміло в серці, але ... вмирати не хотілося. Магія пісні про вічне і прекрасне. Хімія тіл і її декілька ковтків алкоголю, і ось вже його губи торкнулися ... її губ. Продовжуючи танцювати, Кевін цілував її у всіх на очах. І Кетлін ... вона повністю потрапила у полон цього поцілунку, піддавшись йому на якусь мить, всього лише на коротку мить. А потім, зациклений мозок, порівняв цей поцілунок з поцілунками Метта, і перед нею спливло інше обличчя. ...