Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

Цілий тиждень Джин ніяк не вдавалося побачити своїх друзів, і ці сім днів в нинішньому світі подій здалися їй вічністю. Дівчина здогадувалася, як Енді та й інші хвилюються з приводу її довгої відсутності, адже вона була їх єдиним зв'язком з навколишнім світом, їх ниточкою надії, але як тільки-но Джинджер збиралася вирушити до Старого Лісу - кожен раз появлявся Атаван, немов відчуваючи її задуми.

Джин вже навіть стала побоюватися, що хтось із хлопців не витримає і вирішить на свій страх і ризик відправитися на її пошуки. Так надовго вона ще не пропадала.

- Дракон! Дракон! - волали діти, побачивши кружляючого над селищем чорного дракона. І Джин вибігала з дому, розуміючи, що він прилетів до неї за черговою порцією ласки.

- У тебе що в твоїй цитаделі справ інших немає? – потягнувшись з млістю, лежачи зверху на його оголеному тілі, вимовила Джин. - Поки настане час мого повноліття - я тобі вже набридну.

- Тоді полетіли зі мною прямо зараз, я відстою своє право на тебе! - з запалом кинув владика.

- Що значить «відстою»? - підвелася вона, глянувши на нього з великою цікавістю, почувши щось нове для себе. - Це якісь особливі драконівські правила?

- Так, - відкривши очі, Атаван зустрівся з нею поглядом. І на цей раз в цьому погляді промайнуло щось незвичайне для дівчини , щось таке, з чим вона зіткнулася вперше. - Якщо я приведу тебе в цитадель в момент  твого повноліття - ти будеш вважатися моєю жінкою. Але якщо ти ще не досягла віку відбору - твоя згода бути зі мною не буде мати сили, бо закон був порушений, і тоді тебе вільний забрати той, хто зможе перемогти мене в сутичці . А ти дуже красива дівчина, тому за тебе захочуть битися багато хто.

- Щось ти збив мене з пантелику. Я ж бо гадала, що владики приводять  до себе наложниць і користуються ними в своє задоволення, не питаючи їхньої думки.

- Велике значення відіграє воля жінки, - стримано і обережно вимовив Атаван, немов розкриваючи якийсь секрет, знати про який їй було небажано . - Страх і покірність не викликають цікавості у владик. Який сенс лежати в ліжку з холодною і зацькованою дівчиною, навіть якщо вона гарна. Інша справа відповідна пристрасть. Такі як ти, Джин, велика рідкість. Знаєш чому? Тому що тебе тягне до себе драконяча сила, ти без остраху схиляєшся перед її величчю, і ти ніколи не захочеш бути з чоловіком твого роду. Ти завжди будеш шукати свого дракона, тому що тільки його і зможеш покохати. Всі чоловіки дракони - боги, але не всі жінки вашого роду богині, а ось в тебе є те, що дозволить тобі стати справжньою парою для дракона, бути з ним на рівних, пробуджуючи божественну іскру Бога Отця і Богині Матері.

Джин завмерла, роззявивши рота. Зараз Атаван сказав те, в чому вона боялася зізнатися навіть самій собі - вона дійсно обожнювала драконів.

- Звідки ти це знаєш? ... Про мене.

- Я відчуваю, бачу. Дещо знаю. У тебе дуже сильний зв'язок з драконами, Джинджер. І ми це відчуваємо, - посміхнувся Атаван з поблажливістю. - Коли ти дивилася в очі моєму істинному перетвореному  дракону - ти ж бачила його очима, злившись з його суттю, і ти зможеш більше, якщо розвинеш свій дар. А ще ти ніколи не  набриднеш мені, Джин. Будь в цьому впевнена.

Задумавшись, дівчина злегка насупилася:

- Але я не хочу, щоб ти бився через мене. Дракони підступні, а раптом ... ні, я не впевнена, що зможу дарувати себе комусь іншому, так само як тобі. Краще почекати.

Задоволено розсміявшись,  обхопивши її руками, Атаван піймав її губи, і вони покотилися по траві, поки дівчина не вигнулася від його сильних поштовхів. На цей раз Атаван довго не зупинявся, ненаситно розтягуючи заняття любов'ю з нею до самої темряви поки знемагаюча дівчина вкрай не ослабла від втоми.

Коли вранці її побачила Ірма - молодша сестра з жахом скрикнула, прикривши рот долонею. На Джин не було живого місця, де б не було видно слідів від засосів. Вона була повністю покрита червоними плямами, які залишили їй губи Атавана.

- Не лякайся, це не так страшно, як здається. Просто ... він дуже палкий, - спокійно відповіла Джин, зі звірячим апетитом уплітаючи сніданок. – Я йду на полювання. Сподіваюся, добіжу до лісу, раніше, ніж він прилетить.

Але Ірма все рівно  стояла і плакала, дивлячись на сестру , скорботно підгортаючи губи.

- Чого ревеш? Я ж сказала все добре, мені ще пощастило, що я зустріла Атавана, він краще, ніж інші, ... напевно.

- Я не тому, - схлипнула Ірма, яка була молодша за неї на три роки. - Ти змінилась. Він забирає твою душу і тобі це подобається!

- Я просто подорослішала, - жорстко відповіла Джин, піднімаючись з місця . - Я тверезо дивлюся на те, що ми маємо і думаю, як нам вижити в цьому світі. Я намагаюся бути сильною, Ірма! Я переконала себе, що хочу кохатися з драконом, тому що тоді вони залишать тебе в спокої. Тому коли ти підростеш, покохаєш хлопця і створиш з ним нормальну сім'ю - пам'ятай, що я зробила для цього все, що змогла.

 ***

- Ого, у когось занадто бурхливе особисте життя! - з іронією вигукнула білявка Еліс при її появі, замість звичайного «привіт, Джин, принесла коржів?» - А ми тут місця собі не знаходимо, пропала наша зв'язкова, а вона всього на всього впала в обійми пристрасного коханця!

- Ага, з'явився мій дружок, бойфренд по-вашому, - стримано кивнула Джин, навмисно прийшовши до них у такому вигляді ще й для того, щоб її зміг побачити Енді, симпатія якого, на думку Джин можливо мала від цього згаснути. - Ледве вирвалася, хоча вам треба вже починати звикати до того, що скоро, а саме через чотири місяці, я відправлюся до цитаделі і ми більше з вами не побачимося. Так що потрібно ще з більшою ретельністю зайнятися вивченням мови. На носі зима, а в лісі ви її не переживете.