BooksUkraine.com » Публіцистика » Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

192
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича" автора Данило Борисович Яневський. Жанр книги: Публіцистика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 68
Перейти на сторінку:
l:href="#n_45" type="note">[45] 40 тис. людей». При цьому Мирослав Прокоп навмисне підкреслює — це чисельність тільки ОУН(б)[46]. Виникає питання: а звідки запозичив цифру 40 тис. сам Армстронґ?

Гадаю, знаю відповідь. 16 жовтня 1944 р. VI відділ РСХА (зовнішня розвідка, керівник — бригадефюрер СС В. Шел-ленберґ) оцінив чисельність УПА в 40 тис. комбатантів і підкреслив — вона має «широку підтримку населення», особливо в західних регіонах України[47]. Занотуємо: саме цю цифру навів у своєму дослідженні Джон Армстронґ.

Ніяких відомостей про чисельність УПА не залишив по собі й «Урадуючий провідник», тобто фактичний і формальний лідер ОУН (б) на території України в 1941–1943 рр. Микола Лебідь.

Командування українським «червоним» партизанським рухом мало свої відомості. Сидір Ковпак, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор, командир найбільшого «червоного» партизанського об’єднання 26 вересня 1943 р. інформує свого начальника, командира Українського штабу партизанського руху, в близькому майбутньому — наркома внутрішніх справ УРСР Тимофія Строкача: «У Рівненській області всі ліси заповнені озброєними бандами українських націоналістів, бандерівцями, якими керують українські націоналісти Рівненської області. Ці банди є в Станіславській та Львівській областях. Згідно із заявою партизанських керівників, на цій території є до 15 000 осіб». 18 жовтня 1943 р. ще один партизанський командир доповідає Стро-качеві: «На м. Житомир просунулось 17 000 осіб націоналістів, з боями переправляються через асфальт» (так у тексті — Д. Я.), в Черняхівському хуторі їх нараховується 200 осіб, в с. Карпилівці — 600. «Автоматичної зброї мало. Бандерівці підтягують 12 000 /осіб/ армії…»

2 листопада 1943 р. Рівненське партизанське об’єднання повідомляє першому секретареві ЦК КП(б)У Микиті Хрущову та Тимофієві Строкачу: «В трикутнику Ковель — Сарни — Столин на даний час діють націоналісти та чеські загони УПА. Загін Шавуридо — до 150 осіб, озброєння, гармата 45-мм одна, станкових кулеметів — 1, ручних кулеметів — 10, автоматів — 36, напів-автоматів — 30, мино-метів ротних — 1, мін до нього — 50, решта — гвинтівки, патронів до них від 50 до 80». 14 лютого 1944 р. командир Житомирського партизанського з’єднання — Строкачу: «Агентурним шляхом, зі свідчень полонених, заарештованих і тих, що перейшли до нашого об’єднання із зброєю в руках бійців УПА встановлено, що 40 % УПА не є українцями, а є інгушами, осетинами, черкесами, турками, є і росіяни. ОУН особливо сильний склад УПА»[48].

Значний матеріал для роздумів залишили нам у спадок тогочасні німецькі джерела. 1 листопада 1944 р. Верховне командування та Генеральний штаб Сухопутних військ оцінюють УПА в 80—100 тис. і зазначають: «деякі українські джерела» називають число від 400 тис. до 2 млн 5 листопада у документі «Повстанський рух в Україні» III фронтовий розвідувальний відділ «Схід», цитуючи зізнання одного з полонених червоних офіцерів, констатує, що підрозділи Бульби, Мельника та Бандери «воюють «за ідею» і їх вважають дуже небезпечною силою для радянської влади». 9 листопада ті самі військові розвідники оцінили силу УПА-УНРА в 500 тис. бійців.

22 січня 1945 р. Верховне командування Люфтваффе: сили УПА-Північ — 90 тис., УПА-Захід — 40 тис. бійців. 2 лютого того ж року німецьке посольство в Братиславі звітує перед міністерством закордонних справ. Чисельність УПА, «яка виросла в боротьбі з двома імперіалізма-ми — більшовицьким і німецьким», сягає приблизно 100 тис. бійців[49]. 20 лютого 1945 р. штандартенфюрер СС д-р Вітіска звітує керівнику IV управління РСХА группенфюреру СС та генерал-лейтенанту поліції Г. Мюллерові: чисельність УПА-Захід — 80 тис., «більшість яких тримають у резерві»[50].

Активний учасник збройної боротьби, один із засновників Української Головної Визвольної Ради (про неї ми розповімо нижче) Лев Шанковський вирахував: станом на 31 грудня 1943 р. в лавах УПА 22 024 бійці, в т. ч. 4 460 в УПА-Захід. У квітні 1944 р. їх чисельність сягнула 17 710 осіб, на кінець року — майже 30 000. Спираючись на документи УГВР, Шанковський назвав цифри прямих втрат УПА — 20 000 за 10 років.

Професор Євген Онацький, один із провідних діячів «мельниківської» ОУН, у свою чергу, був переконаний: лише під командуванням Боровця було 10 тисяч бійців. Це твердження, в свою чергу, категорично заперечив Шанковський.

Він указав, що все населення Олевського району, на території якого оперувала УПА Боровця, ледве нараховувало 48 тисяч людей. На думку останнього, УПА Бульби — це щонайбільше 700 осіб, а чисельність загонів ОУН(м) — приблизно 500.

Корелюються між собою дані лише двох дослідників. Петро Мірчук називає цифри в 80 тис. українців та 20 тис. представників інших народів, які входили до складу УПА. Посилається він при цьому на анонімні німецькі документи. Лише через два десятки років стало відомо: такі дані походять із цитованого вище німецького дипломатичного джерела. Згідно із авторитетним дослідником Володимиром Косиком, у червні 1943 р. їх чисельність становила 20 тис., а в листопаді 1944 р. коливалася між 80 та 100 тисячами стрільців і старшин[51].

Сучасний науковець Володимир Ковальчук у статті «Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур»[52] (ці дані також опубліковано в 14-му томі «Нової серії «Літопису УПА»), проаналізувавши документи, захоплені у загиблого командира УПА-Північ, констатує: «На час переходу радянсько-німецького фронту через Волинь та Полісся в тамтешніх осередках УПА-Північ і УПА-Південь налічувалося 6 920 осіб, у квітні 1944 р. — 6 960, а у вересні того самого року (де-факто УПА-Південь вже розформувалася) стався різкий спад — до 2 600 чоловік». Це — цифри по двох командуваннях УПА. Аналогічні дані по УПА-Захід відсутні.

Як бачимо, узгодити існуючі відомості неможливо в принципі. Дистанція між 1 млн і 2 600 — колосальна, пояснити її відмінностями в методиках підрахунку неможливо. Спробуємо подивитися з іншого боку. Не кількісного, а якісного. Поставимо собі таке питання: а ким були вояки УПА? Достовірних статистичних даних, як ми переконалися, з огляду на обставини місця та часу, не існує. Однак, намалювати узагальнений образ українського повстанця можливо. Зробив це відомий сучасний український дослідник Іван Патриляк. Проаналізувавши облікові карти бійців групи «Богун» УПА-Північ, які дивом зберіглися в одному з архівів України, він намалював портрет типового українського повстанця на зламі 1943–1944 рр. «Майже з цілковитою впевненістю, — написав він, — можна стверджувати — це був:

— українець (98,2 %),

— який, скоріш за все, народився

1 ... 14 15 16 ... 68
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"