Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

Дівиця зрозуміла, що милими посмішками мене не візьмеш, тож почала огризатися у відповідь на мої зауваження. І з кожною нашою новою зустріччю конфлікт лише розпалявся. Можливо, якби дівчина просто поводила себе тихо, мій гнів з часом зійшов би на нуль, але ж вона вирішила піти іншим шляхом. Саме тому я теж не мав права відступитися від своєї обіцянки. 

А потім сталося ще одна річ, яка переконала в тому, що Хоменко – ця сама білявка – справжня дурепа, якій не місце на моєму курсі. Я запропонував її групі зробити свої власні дизайн-проєкти, щоб я зміг їх оцінити, як справжній замовник. І все було добре, поки Хоменко не спробувала мені представити проєкт, який просто нахабно вкрала в однієї відомої дизайн-студії Києва. Ще й обрала дизайн, який розроблявся для будівлі, яку я будував.

Звісно, я одразу його впізнав, тож навіть не став нічого пояснювати цій аферистці, а просто вигнав з аудиторії. Моя позиція стала ще більш прозорою: немає розуму зробити свою роботу – немає диплома.

Після цього інциденту кожна пара з дизайнерами стала для мене полем бою. Думаю, Хоменко образилася, що її чари не подіяли на мене, тому вирішила показати свій бридкий характер у всій красі. Не проходило й декількох хвилин, а вона вже знаходила причину підняти скандал. Ми сперечалися пів пари, потім я її виставляв із заняття і спокійно продовжував давати матеріал іншим студентам, які, до речі, дійсно були перспективними спеціалістами. 

Через певний час Хоменко взагалі перестала з'являтися на пари, тож я з чистою совістю не допустив її до екзамену. Але й тут вона знайшла вихід.

Я вже й до цього бачив, що вона часто крутиться біля Алекса – сина ректора. Звісно, вона гарно "попрацювала" із золотим хлопчиком, а потім до мене заявився сам ректор і дуже прозоро натякнув, що Хоменко Вероніка має скласти екзамен на найвищий бал.

Я прямо сказав, що не бажаю її бачити на екзамені, та на це мені відповіли, що моя думка тут нікого не хвилює. Мало того, Остапович сказав, що він сам прийде, аби переконатися в тому, що Хоменко точно заслуговує на свою оцінку. А ще додав, що моє упереджене до неї ставлення більше схоже на захоплення, аніж на ненависть. 

Я не хотів через якусь тупоголову білявку псувати відносини з Остаповичем, тож на наступний день справді мусив поставити Хоменко високу оцінку в заліковку. Вона ще й підготувалася, ніби справді відмінниця і все знає. 

Але я не повірив цій її виставі, на відміну від ректора. Той дивився на дівицю сяючими очима, не приховуючи гордості. Чесно, я тоді запідозрив, що Хоменко не тільки перед Алексом встигла покрутити хвостом, а й перед Остаповичем теж. Але швидко відсіяв цю думку, адже навіть ця дівиця не змогла б заволодіти увагою, напевно, найвірнішого чоловіка в світі.

Вже після екзамену, коли ми з Хоменко залишились наодинці, я не стримався і висказав все, що думаю про неї, прямо їй в обличчя. Мав надію, що вона хоч наостанок трохи посоромиться, але куди там. Вона навпаки ще більше проявила свою гидку натуру: на слова правди відповіла, немов свята невинність, а потім взяла і завуальовано мене послала.

Тоді я бачив її востаннє, тож сьогодні справді навіть очам своїм не повірив, коли її впізнав. Звісно, я знав, що до нас приєднається команда Рити, але я і не подумав дізнатися більше про працівників.

А тут такий сюрприз – Хоменко у ролі керівника. 

Високо ж вона забралася. Впевнений, що не своїм "талантом", точніше не тим, яким потрібно було. І Рита... Розумна ж жінка, як на мене. Як вона змогла купитися на чари цієї білявки?

Коротше, це взагалі мене не хвилює, але й бачити Хоменко у своїй компанії я не хочу.

***

– Ніка? Ти впевнений? – шоковано спитав мене дядько, після того, як я все йому розповів.

– Так, вона, – відповів, прокручуючи олівець в руці. – Тепер ти розумієш, чому з нею у нас немає ніяких шансів на перемогу? Їй не місце у Фієрі. Нам не потрібна така репутація.

– Але, Власе, пройшло вже стільки років. Можливо, в університеті вона й була не надто порядною дівчиною, але зараз – в мене немає причин їй не довіряти. Рита розповідала про неї тільки найкраще. Та що там… Вона взагалі вважає її мало не своєю сестрою меншою. 

– От тобі і відповідь. Хоменко маніпулює нею, щоб просуватися по кар’єрі. А Рита просто добра душа, не помічає, що пригріла гадюку біля серця.

– І все ж, Власе, не поспішай з висновками. Я гарно розбираюся у людях, а Ніка – вона хороша дівчинка, впевнений.

Я подивився на дядька зі скептичним виразом обличчя. 

– І я не старію, – зрозумів по-своєму цей жест Андрій. – Я трохи більше пожив на цьому світі, Власе, тож знаю, про що кажу. А ти, правду кажучи, в нас буваєш надто упередженим, якщо тобі хтось не подобається. Колись ви з Нікою не ладили, але зараз все може змінитися. Дай дівчинці шанс.

Я подумав зо хвилину, а потім… Вирішив трохи пограти в цю гру.

Цього разу я не дам Хоменко користуватися послугами інших людей. Вона зганьбиться перед усіма, а я просто буду з насолодою за цим спостерігати. Будемо вважати, що я маю право на таку невелику особисту вендету.