Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Телеграм канал де будемо теревенькати стосовно книг:
https://t.me/books_MR2060
Буду рада кожному хто приєднається)
Їхати з Катею в одній машині,коли вона не хоче це просто жах. До будинку Влада на машині, щоб доїхати без порушення правил, потрібно 20 хвилин. І цілу дорогу сестра казала,що можливо вони з Камілою залишаться в машині або ж повернуться додому. Я ж також не горів бажанням нянчитися з ними замість того щоб розслабитися але все ж на провокативні пропозиції не погодився. Каміла ж цілий час мовчала. Ну хоча б вона спокійна. Коли ми під'їхали до місця зустрічі я бачив що Віктор і Стас були на невеликому балконі перед будинком. Коли я вийшов з машини почув їхні здивування у спину
-Макс,що сталося? Ти чого на машині?
Але коли з задніх дверей вийшли дівчата вони схоже все зрозуміли.
-О,а ти не сам.
Ми вийшли до них і коли я потиснув руку у знак привітання їм обом вони звернули увагу на осіб котрі прибули зі мною.
-Ну,Катю я знаю. А це твоя нова дівчина типу?-сказав Стас.
-Сплюнь.-сказав я і подивився на Каміллу обличчя якої перекосилося.-Це зведена сестра.
А тепер уже я бачив як змінилося обличчя Віктора збоку.
-Ти не казав, що твій батько...
-Давай потім.Божена у будинку?-перебив я його.
Отримавши ствердну відповіді, я зайшов у середину. Катя і Каміла залишилися з хлопцями. Я швидко знайшов Божену на дивані у вітальні. Вона якраз підфарбовувала свої губи вбиваючи мою останню надія. І як я думав вона, не погодилася лишитися з дівчатами вдома. Тому коли ми вийшли на вулицю то я пішов з Владом у гараж. Мій моцик під скатертиною припав шаром пилу котрий я легко прибрав. Давненько я на ньому не їздив. Востаннє,здається,минулого літа. Я виточив його на вулицю і доки хлопці підходили до своїх спробував його завести. І це на диво получилося. Ну,будемо сподіватися що він справний.Хоча причин для сумнівів не мало б бути, адже коли я востаннє на ньому їхав то все було добре.
-А ми куди?В нас мотоциклів немає.-спитала раптом Катя.
-Катя,ти сідай до мене,а Каміла може з Максом їхати.-відповів Стас.
-Можливо наоборот.-сказав я.
Не маю нічого проти Каміли але їхати з кимось не зовсім до вподоби. До того ж навряд чи дівчині сподобається моя швидкість котру я спеціально заради неї не буду знижувати.
Але все ж прийшлося їхати не самому. Всі одягли шоломи, а Каміла досі здивовано дивилася на мене.
-Що? Сідай уже.
Вона підійшла до мене і я віддав їй шолом. Добре, що хоча він був тут також. Вона його одягнула,хоча я був змушений їй допомогти адже вона не зовсім правильно це зробила.
-Тепер сідай. І міцно тримайся за мене.
Вона помалу сіла,схоже усі вже спостерігали за цими проблемами. Вона сіла позаду і спитала
-А триматися не можна за мотоцикл?
Я роздратовано закотив очі. І де ж вона збирається це робити?
-Якщо хочеш злетіти при тому коли ми рушимо то можеш і в принципі не триматися. Є таке бажання?
-Ні.
-Тоді обніми мене.
Вона вагалася але все ж я відчув ніжний дотик через футболку. І це було надто легко. Тому я просто був змушений зчепити своїми руками її на своєму тулубі. Вона ахнула коли наші руки торкнулися одна одної але все ж нічого не сказала. Коли це все скінчилося, я подивився на Стаса котрий збоку посміхався.Запитально підняв брову і поклав свої руки на кермо. Хлопець відповів усмішкою і відвів погляд. Ми рушили і коли ми виїхали я відчув що Каміла просто вп'ялася своїми руцями в мою футболку. Клас,після її нігтиків на мені подряпини мають залишитися? Бо вона декілька разів так мене драпнула що я ледь стримався щоб не дати їй зауваження. Їхали ми достатньо скоро і я чув я Катя котра із Стасом летіла трохи попереду закричала. Чи то від страху чи то від захвату я не зрозумів. Інші ж їхали за нами. Коли ми почали наближатися до місця гонки я посміхнувся. З колонок лунала музика,чутно рев мотоциклів і це додає мені щастя і захвату. Ми сповільнити темп і помалу заїхали між людьми. Ця атмосфера-my life . Коли я зупинився то повернувши голову побачив що Каміла все розглядає,хоча її руки і досі були зчеплені на моєму поясі. Не буду брехати що ці дотики викликали в мені негативні почуття. Але більше не скажу.
-Ти можеш злізати.-повідомив я її.
І вона наче чекаючи цих слів перекинула свою ногу і опинилася на землі. Я поставив моцик на ніжку і також зліз хоча фактично ще був на сидінні.Каміла віддала свій шолом і у цей момент підійшла Катя.
-Ви так гнали. Я ледь не злетіла.-обурилася сестра.
-Але все ж тобі сподобалося.-сказав я посміхнувшись.
-Ясно що сподобалося.-вималювався біля нас Стас.-Ще ніхто не жалівся на те що зі мною не комфортно їздити.
Я посміхнувся сам до себе. Ця самозакоханість, як деякі можуть подумати, просто добиває. Лунала гучна музика і ми всі рушили до траси де і відбувався заїзд. Я вирішив що сьогодні не буду брати участь, проте Божена і Стас вирішили поганяти. Тому ми в принципі і дивимося зараз на заїзд Божени і ще якогось хлопця. Не скажу що це було феєрично і вона його прямо розтерла на трасі але все ж виграла. Раптом я відчув на своєму плечі руку і повернувся. Катя котра стояла біля мене разом з Камілою насупилася. Але повернувши голову я побачив нікого іншого, як ту саму блондинку, ім'я котрої мені до речі не відоме.
-Знаєш,мені не сподобалося те,що минулого разу виграв ти. -сказала вона солодко.
-Твої проблеми. Я ще не придумав виграшу.-відповів я натякаючи на бажання котре вона мені винна.
-Можливо і мої. Ти такий зараз сімпотний. Особливо коли стараєшся бути спокійним хоча....готовий тут і зараз вбити. Цікаво,ти завжди такий?-її слова супроводжувалися рухами руками.
І тільки зараз я зрозумів що її руки провели екскурсію моїм тілом. Принаймні обличчя і тулуб вони дослідили.
-Ти хочеш перевірити?
-Я хочу реваншу. Іще одне змагання.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons», після закриття браузера.