Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аліна потроху вливалась в новий світ та нове життя. Минуло чотири дні з моменту як вона опинилась у Древендумі.
Вона повільно вивчала історію та культуру ельфів,вникала у ритми їхнього життя та обживалась у будиночку на узліссі.
За допомогою Міка вона знайшла у ванній аналог пральної машини і потрошку наводила лад у помешканні.
Вона закупилась продуктами і придбала красивого скляного чайника з якого кожного ранку наливала собі ароматний трав'яний завар. Найсмачніше його було пити вранці на гойдалці,сидячи на задньому дворику. Вдихати аромат вологого лісу,слухати переклик співочих птахів і дивитись як сонце розганяється по небу,щоб подарувати останні крихти літа.
В будинку було чимало роботи і Аліна проводила весь час наводячи затишок у новому житлі.Хотілось оживити цей дім і зробити його ще зручнішим і затишнішим. І їй це вдавалось.
Новий день зустрів її прохолодою. Вона не хотіла вилізати з під теплої ковдри і хотіла ще трошки погодитись в м'якому і теплому ліжечку. Однак сьогодні в її плани входив візит до Андеіла. Вона не бачила його три дні. Питання які в неї виникали їй залюбки пояснював Міка,що взявся приходити кожного вечора на її поріг.
Вона встала з ліжка і обмотана в ковдру рушила до ванної. Їй необхідно було освіжитися, щоб увірватись в новий день. Поки вода у ванній набералась вона задивилась на своє відображення. Розкуйовджені каштанові кучері спадали на спину,засипані зелені очі дивились скептично на відображення в дзеркаліа а тонкий ніс,рясно вставний ластовинням, смішно морщився при цьому. В цілому в її виді єдиним,що дійсно змінило вигляд значимо були вуха,які визнали з пишного волосся. Однак це її не сильно засмучувало, і вони навіть здавались їй милими.
Завдяки Міка її гардеробну була щедро забита чудовими речами. А при вчорашньому візиті він ще доповнився красивою теплою накидкою та декількома парами обуві.
Обув до речі була дуже схожа на наші звичайні балетки і туфлі, різниця була лише у матеріалі та це її зовсім не турбувало.
Для сьогоднішнього дня вона обрала звичайне зручне плаття кольору мокрого асфальту,що тісно облягало фігуру і доходило довжиною до середини литок. Рукави були довгими і вичурно прикрашені мереживом. Доповнила свій образ вона балетками чорного кольору і вхопивши світло сіру накидку вона вирушила до Андеіла. Волосся розвівав вітер, наближалась осінь і Аліна чекала цього з нетерпінням.
Вона мріяла розпочати навчання на базовому курсі керування магічним ресурсом і нарешті не бути ходячою бідою. І звісно що тоді вона нарешті зможе втілити свою невеличку затію.
Дорога зайняла хвилин двадцять. Вона неспішно рухалась роздивляючись починаючи багряніти листя. Дерева готувались змінити зелені шати на різнокольорові і радувати око ще якиїсь час,а потім роздягнувшись пірнути під пухнасту ковдру снігу.
Аліна любила осінь за зрускіт сухого листя під ногами і тихі вечірні зливи. Зараз вона була впевнена,що в такі ситі сидітиме біля свого каміну і насолоджуватиметься тріскотом вогню та кружкою гарячого чаю. Подумки вона підкреслила необхідність навідатись ще в декілька крамниць,адже вже назберався чи малий список речей,що їх треба було придбати.
Увійшовши в Колегіум вона направилась прямо до дверей кабінету Старійшини. Цього разу Андеіл був на місці. Він виглядав ще гірше ніж три дні тому. Втомлений,розпатланий,з посірілим від недосипу обличчям.
-"Я не вчасно?"- з порогу уточнила Аліна.
Андеіл підвів на неї червоні очі і посміхнувся.
-" Радий бачити. Звичайно що ні,проходь."
-"Дякую."- вона за недавньою звичкою присіла на диванчик і поклала маленьку подушку на коліна.
-"Тобі дуже личить наш одяг. Здається Міка чудово справляється з своїми обов'язками. Ви подружились?"
-"Так, Міка і справді дуже виручає мене і багато пояснює. Та і в цілому він не такий поганий як могло б комусь здатися."
-" Він занадто юний і нерозсудливий та душа в нього добра і чиста. Колись він подорослішає і все зрозуміє та поки що від його витівок одна головна біль."
-"У вас багато роботи, може я знайду іншим разом?"- Аліні здалось,що вона заважає Андеілу.
-" Мені давно пора трошки відволіктись. Тому я радо допоможу тобі у вирішенні питань."- вір відкринувся на спинку високого крісла і підготувався слухати.
-" Скоро починається новий набір на навчання. Я хочу пройти базовий курс, а також у мене є деякі плати щ приводу моєї роботи. І я хотіла вияснити ,що мені необхідне для того щоб я могла це все зробити."
-"З навчанням проблем не виникне, через систему дзеркал комісія отримає твій відпичаток аури з Артефакта Істини. А от що до роботи,то питань може бути десятки,тут все залежить від того чим ти заматимешся."- Андеіл заспокоїв Аліну тим,що хоча б стосовно навчання в неї не виникне проблем.
-" В своєму світі я не тільки продавала ліки,а і виготовляла їх самостійно за рецептами. Серед ліків були і різного типу креми,мазі і мікстурки що допомагали покращувати стан волосся,нігтів,шкіри. А також я можу виготовляти деякі косметичні засоби. І я хотіла б цим займатись."- ідея про розробку та розвиток власної доглядової лінії виникла в Аліна ще на перших курсах навчання коледжу. Та така справа вимагала чималих грошових ресурсів,якими вона не володіла,тому мрія залишалась тільки мрією. Однак зараз вона не буде здаватись, адже доля і так далі їй другий шанс розпочати життя з початку.
-" Ідея звичайно цікава,однак тобі треба буде здати деякі спити у Древендумській Магічні Академії,щоб отримати ліцензію та дозвіл на зіллєваріння. Я посприяю твоєму навчанню у професора даного предмету. Що стосується подальших питань то вони не суттєві і їх ти зможеш владнати вже і після запуску діла."
-"Тобто зараз єдине що мені необхідно зробити це пройти навчання?"
-"В цілому так, єдине."- Андеіл усміхнувся. Посмішка його була,правда, більше схожа на звіриний вишкір.
-"Скільки часу займе отримання ліцензії?"- Аліна почала здогадуватись,що десь цей ельф ховає козира.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин», після закриття браузера.