Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

В далекому королівстві жили король та королева. Одного зимового ранку в них народилася донька, білолиця як сніг та красива! Хоч у рекламі знімай! Тож і назвали дівчинку відповідно - Білосніжка. Дивне ім’я, але такі примхи багатих на той час нікого не дивували. Королева не могла натішитися своїм гарним немовлям. Та тішилася вона недовго - підхопила драконячий грип і через деякий час її не стало. 

Король не довго сидів без дружини, адже йому потрібна була й матір його дитині. Скориставшись службою знайомств та сходивши на пару побачень, він вибрав собі нову кохану. Жінка була дуже гарною, і про її красу знали далеко за межами королівства. Одержима своєю зовнішністю, нова королева годинами сиділа біля свого великого дзеркала і навіть іноді говорила з ним. 

“Дивина, та й годі”, - думав король, спостерігаючи за цими розмовами, а потім сам же себе й заспокоював: “Що ж, у кожного є свої недоліки. Моя хоча б у каретних перегонах участі не бере!” 

То про що ж говорила королева? Вона всього-на-всього питала у свого відображення, чи й досі зберігає статус найкрасивішої у королівстві. Та що там королівстві. Світі! І до якогось часу постійно отримувала ствердну відповідь.

З часом роки брали своє. Краса королеви потрохи згасала. Натомість її падчерка розквітала з кожним днем. Була вона зовсім не подарунком, але через її миле личко і король, і слуги закривали очі на її нестерпну вдачу. Білосніжка була вередливою, і, коли їй щось не подобалося, - розкидала речі по замку, у гніві била посуд, жбурляла їжу та весь час усім грубила. Однак, варто їй було мило посміхнутися і невинно закліпати оченятами - як всі одразу ж забували про причини конфлікту.

Королева ж ніби і не помічала того, що відбувається. Вона взагалі звертала мало уваги на свого чоловіка та його доньку. Навіщо? Якщо можна весь день милуватися своїм прекрасним обличчям. Ну таки Нарцис у жіночій подобі! Та все змінилося в один день. Королева, як завжди, сиділа перед дзеркалом та спілкувалася сама з собою про свою красу, як раптом побачила біля свого відображення інше - своєї падчерки.

- А чого це ти до себе говориш? - безцеремонно запитала Білосніжка, поправляючи зачіску у дзеркалі.

Замість відповіді королева пильно придивилася до дівчини і зрозуміла, що та якось непомітно виросла і, що ще гірше, стала набагато красивішою за неї.

-Нічого подібного! - буркнула вона. - І взагалі, тобі що робити більше нема чого, ніж підкрадатися ззаду? Йди краще уроки роби!

- Які уроки? - насмішкувато мовила Білосніжка. - Мені вісімнадцять на тому тижні стукнуло. Я вже доросла жінка. Така, як ти! Тільки шкіра у мене краща. Без зморшок. Ти б якимось кремом на ніч почала користуватися, чи що?

- Та я тобі зараз… - королева схопилася з місця, щоб дати ляпаса нахабі, та раптом зупинилася. В її голові промайнула одна думка. - Твоя правда, - сказала вона з награною гіркотою. - Старію, куди ж від цього подітися…

- То роби з цим щось, - вигукнула Білосніжка. - А то мій батько поміняє тебе на новішу модель!

Королева знову подавила в собі бажання негайно придушити свою падчерку і тихо мовила:

- Здається, у мене є ідея. А що як нам з тобою поїхати на тиждень у “Клініку краси”? Тут недалеко, в лісі є така одна. Тільки уяви собі - масажі, шоколадні обгортання, грязьові ванни…

- У нас що на подвір’ї багнюки не вистачає? Йди он, в калюжі поплавай що біля конюшні. Одразу помолодшаєш!

Око королеви вже почало нервово сіпатися, та її співрозмовниця, здається, нічого не помічала.

- Ой, так то ж не лікувальна багнюка, дурненька, - награно засміялася вона.

- А чого мене з собою береш? - подивилася на королеву з недовірою.

- Та якось самій страшно на процедури наважитись, - збрехала та. - А вдвох якось веселіше! Та й розвієшся. А то сидиш вдома весь час. “Мені, батькові та слугам надокучаєш,” - подумки додала вона, та вголос нічого не сказала.

- Ну добре, вмовила, - трохи подумавши, відповіла Білосніжка. - Та хіба ж тато дасть на ці процедури кошти?

- Дасть, дасть, я з ним сама поговорю! - радо запевнила королева.

Король був радий здихатися доньки хоча б на тиждень, тому одразу ж погодився. Однак, він не знав, що королева й не збиралася повертати Білосніжку додому. Перед від’їздом вона напоїла падчерку “чудодійним чаєм краси”, в який насипала сонного зілля, тож дівчина давала хропака усю дорогу до лісу. Там слуги, яким теж набридла норовлива принцеса, допомогли королеві витягти її з карети та покласти на галявині у лісовій гущавині. Усі були впевнені, що Білосніжка ніколи не знайде дорогу додому. Радше, її з’їдять вовки чи інші хижі звірі. З відчуттям виконаного обов’язку королева поїхала у справжню “Клініку краси” повертати собі молодість.

Білосніжка ж прокинулася за кілька годин потому і спочатку не зрозуміла, де вона і що відбувається. Згадавши, що вони з мачухою їхали на спа-процедури, дівчина вирішила, що на місце вже прибула.

- Це, мабуть, я на оздоровчу прогулянку ходила і заблукала, - подумала Білосніжка. - Може перечепилася, головою стукнулася. Треба буде перевіритися на струс мозку.

Вона встала, обдивилася себе на наявність синців і почимчикувала вглиб лісу. Стежки, як такої, не було, тож довелося йти навмання. Через кілька годин дівчина побачила дерев’яну хатинку.