Читати книгу - "Фармацевтична компанія "Чорнобривці"., Галіція Мідвест"

« Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, 
Бо на вечорницях дівки чарівниці
Котра дівчина чорні брови має, тая й чарівниця, усі чари знає! Єєєє!».
Гучні звуки барабанів та акустичної гітари урвалися у сонну свідомість Галі. У кімнаті лунала голосна рок-опера у виконанні Меріголд. Галя здивовано помітила, що вона напів лежить у великому, зручному, розкладному кріслі, а з лівої сторони з-під її ключиці стримлять якісь дві трубки. «Спокійно», — почула вона Вовкулаки справа. Повернувши голову на голос, дівчина з подивом побачила, що з грудей Вовкулаки стримлять такі самі трубки, які приєднані до громіздкої машини з мотором посередині. З жахом дівчина зрозуміла, що трубки заповнені, швидше усього, її кровʼю. 
«Не панікуй. Це діаліз,», — позіхаючи пояснив Ругару, — Найшвидший спосіб очистити наш організм від злиденної токсичної отрути.»
Галя трохи заспокоїлася, помітивши, що голосна музика стихла, вона несміливо торкнулася трубки, зауваживши, що та була теплою на дотик. 
« Спробуй, розслабитися,— випередив Галині питання Ругару, — це довга процедура, але надзвичайно дієва.» Дівчина зробила глибокий вдих, намагаючись не дивитися на червоні трубки, одна з яких була помаркована червоним ковпачком, а інша синім. Одна з стін кімнати була прозорою. Через велике вікно дівчина побачила квітучі різнокольорові поля мальв, маків, волошок, троянд. Галя згадала про Соломію, про те, що вже давно не виходила з нею на звʼязок. Поволі до неї почали повертатися події вчорашнього вечору. Дівчина пригадала як вони з Ругару сиділи у сховку, чекаючи початку фестивалю. Вона зʼїла канапку з салом і заснула. «Чому я прокинулась тут?», — у відчаї подумала вона. 
— Я тебе вкусив випадково, — раптом винувато сказав Ругару. 
Галя повернула до нього голову, здогадавшись, що її знову чекає порція чергової прихованої правди. Вона спохмурніла, машина раптом пронизливо запищала і замиготіла червоною лампочкою. Дівчина відчула, як почали тремтіти її руки і пришвидшилося серцебиття. Їй почало паморочитися в голові. 
Двері у кімнати різко відчинилися. Меріголд підбігла до Галі і, нічого не пояснюючи, зробила їй інʼєкцію. Дівчина з жахом подивилася на жінку.
— Довірся мені, я тебе не скривджу і все тобі поясню, але намагайся не хвилюватися. Потрібно закінчити детоксикацію. 
Жінка кинула обурений погляд на винуватого Вовкулаку. 
— Трози запізно для твоїх одкровень,— сердито сказала вона. 
— Ви знайомі?, — здивувалася Галя трохи заспокоївшись, — ну, звичайно! — вона ляснула себе по чолі і машина знову засигналила червоним світлом. 
— Я обіцяю, що не матиму жодних таємниць від тебе, будь ласка, не хвилюйся, — лагідно попросила дівчину Меріголд. — Як тобі моя рок-версія народної пісні? — усміхнулася чарівниця і весело підморгнула Галі. Та тільки скрушно похитала головою, стомлено закривши очі. 
Через півгодини Меріголд, вбрана у синю медичну уніформу, закінчила діалізну процедуру для Ругару та Галі, повернувши їм всю очищену кров до останньої краплі. Вона пояснила, що не витягатиме діалізні катетери, бо, можливо, доведеться повторити процедуру. 
Меріголд провела дівчину до просторої спальні на другому поверсі. У кімнаті приємно пахло вербеною. Чаклунка запропонувала дівчині відпочити, повідомивши, що дасть відповіді на усі її питання за вечерею. 
— У шафі є чистий одяг та взуття. Обери собі, що забажаєш. У ванній кімнаті є всі необхідні засоби гігієни, — чекатиму тебе у вітальні за дві години. Відпочивай, — Меріголд тихо покинула кімнату, зачинивши за собою двері.
Відпочивши і освіжившись, Галя обрала з шафи легкі полотняні квіти штани і вільну блюзку, розшиту волошками. Взувши світлі крокси, вона вийшла з кімнати, з цікавістю розглядаючи розкішний будинок Меріголд. Вітальня проглядалася  з коридору другого поверху. Дівчина тихо сперлася на бильце балкону і спостерігала, як Меріголд щось наспівуючи, сервірувала стіл. Галя мимоволі замилувалася її міцною статурою, прямими плечима, блискучим чорним волосся. Вона не помітила, як до неї нечутно підійшов бадьорий і, як завше, елегантний Ругару. 
— Як почуваєшся?, — турботливо спитав він. Галя сердито на нього поглянула і рушила до сходів, що спускалися до вітальні. Ругару зітхнув і послідував за дівчиною. 
— Відпочили, гості дорогі?, — спитала Меріголд, посміхаючись, — присідайте до столу. Грегорі трохи затримується, тому не будемо його чекати. 
Ругару та Галя сіли за столом, накритим білою скатертиною, навпроти один одного. У вітальні смачно пахло зеленим борщем. Меріголд принесла три тарілки зеленого борщу, прикрашені половинками на круто зварених яєць, помітивши, що настрій дівчини значно покращився. 
— Пригощайтеся, — запросила жінка, поставивши тарелю з ще теплим житнім хлібом посеред столу. 
— Вельми вдячний, — ґречно подякував Ругару. 
— Дякую, — відповіла Галя. Запах знайомої їжі її трохи заспокоїв. 
Вони їли у цілковитій тиші, яка, здавалося, бриніла від напруження. Борщ був дуже смачним, з легкою, яскравою кислинкою молодого щавля. Меріголд першою порушила тишу, звернувшись до Ругару. 
— Ру, розкажи, будь ласка, Либерті, що сталося у порталі, коли її атакували Злі Злидні. 
— Я її вкусив. Випадково, — Ругару подивився на дівчину, яка не підняла на нього очей. 
— І чим це їй загрожувало?, — продовжувала допит Меріголд. 
— Тим, що вона перетвориться на Вовкулаку. Меріголд, давай я все їй розповім без твоєї допомоги, — роздратовано сказав  Ругару. 
—  Зроби таку ласку, — відповіла Меріголд,— я тим часом подам шпундри і червоне вино.