Читати книгу - "Академія Міста Химер, Аврора Лимонова"

 — Я хотів побачити вас перед відходом. І заодно нагадати про плату.

 — Яку плату?

Професор Лан зробив до неї крок. Дівчина виставила руки вперед, збираючись сплести заклинання, але тут розгублено завмерла. Зап’ястя її лівої руки обвивала смарагдово-зелена стрічка. Майя розгубилася, і професор Лан легко зловив її руку. Вона спробувала вирватися, але чоловік схилився до її долоні й поцілував. Холодні губи пробили шкіру морозом.

Немов хтось з тріском розбив каламутне скло її внутрішнього погляду. Майя ясно згадала, як вже стояла на цій сцені, як говорила з дивною постаттю в темряві. І як погодилася на сумнівну плату. Саме спогад про цю плату скрутив живіт Майї крижаним страхом. Вона глянула на вчителя. Коли він підняв голову, перед нею була біла маска.

 — Три ночі, маленька відьмо, — сказав голос, подібний до шелесту сухого листя. — Ти винна мені три ночі.

Майя дивилась на маску. І їй не хотілося в це вірити: вона уклала угоду з самим Маскароном.

 — З твоїм поверненням дещо пішло не так, як я планував. Не скажу, що я цього не дозволив сам. Поки я змушений піти зі сцени. Але незабаром ми знову зустрінемося. Бігти не думай, від снів не можна сховатися.

Він ще зробив крок до дівчини, але Майя більше не намагалася відступити. Все одно звідси без його дозволу не вибратися. Єдине заспокоювало: якби це створіння хотіло її вбити, вже б це зробило.

 — І коли ж ми зустрінемося?  — якомога спокійніше запитала вона, щоб хоча б дізнатися день плати.

 — Терпіння, маленька відьмо. Якоюсь мірою я тебе і не покидаю.

Майя здригнулась, її серце раптом застрибало ще швидше, як сполошена в клітці пташка. Мабуть, її співрозмовник це зрозумів, бо вона буквально відчула його посмішку під нерухомими губами маски.

На неї направили прожектор. Світло виявилося таким яскравим, що дівчина заплющила очі.

 — З нетерпінням чекаю нашої першої ночі... — прошепотів голос у самого її вуха.

На мить Майя втратила відчуття рівноваги. А коли її плеча торкнулися, вона скрикнула і сіла, широко розплющивши очі.

 — Майя?

Дівчина подивилася на здивованого Стефана і швидко озирнулася. Вона як і раніше сиділа на дивані в майстерні з широкими вікнами.

 — Що трапилося?!  — напружено запитала Майя. — Де він?!

 — Хто?

 — Професор Лан!

Стефан здивовано глянув на неї.

 — Семироз, ти б хоч тихіше розповідала про свої нічні фантазії, — єхидно озвався Ян.

Його сусідки захихотіли. Майя запитально подивилася на компанію. Поступово згадала, що на вечірці й навколо повно людей.

 — Ти міцно спала, я вирішив не будити, — пояснив Стефан.

Майя озирнулася. Навколо адепти продовжували сміятися і веселитися. Виходить, це був всього лише дурний сон.

 «Все, більше стільки не п'ю», — подумала вона і хотіла поправити впале на очі темне пасмо, та раптом завмерла.

Її зап'ястя обвивала шовкова стрічка з трьома вузликами.