Читати книгу - "Драматичні твори"

Маруся. Фу, противний! Що з вами сталось?

X в к л я. Я вас люблю безумно?

Входе Пріська.

Пріська. Марія Даниловна, Махметка тут.

Маруся. Клич.

Пріська вийшла.

Дуже рада, що так сталось. Я замкну двері перед вами і для охрани поставлю сторожа Махметку.

X в и л я. Не забувайте, що татари золото люблять.

Маруся. Не міряйте всього золотом. Махметка преданий мені чоловік, і за його плечима я буду тут сидіть, як у фортеці.

Хвиля. Нема такої фортеці, яка б після довгої осади не здалась.

Входе Махметка, на вид сильний чоловік.

Махметка (кланяється). Доброго здоров’я!

Маруся. Здоров, Махметка! Ти хочеш нанятись сторожем до мене?

Махметка. А чого ж пе хотіть? Настояще хочу!

Маруся. Ми тут самі баби зостаємся, то ти нас будеш стерегти не тілько від злодіїв, а і від злих мужчин.

Махметка. Махметка сам злий, його знають: раз-два — і через паркан сторч головою!

Маруся. Мені такого і треба. Маєш десять карбованців у місяць і харчі. Згода?

Махметка. Маєш вірного пса.

Маруся. З сьогоднішнього дня і зоставайся.

Махметка. Я вже зостався. Будеш довольна. (Виходе.) Махметка слово держить!

Чуть дзвінок.

Маруся. Відчиніть двері.

Хвиля, До речі, подивлюсь, чи міцний замок. (Іде.)

Двері відчиняються, і показується ефектна, красива артистка Вані п а.

ЯВА VIII

Ті ж і В а н і її а.

Вані на (на дверях). Простіть! Подзвонила і хотіла ждать, коли дивлюсь — двері не замкнені, і я увійшла. (Підходе.) Вибачайте, може, не в пору? Артистка Ваніиа. А ви, певно, Марія Даниловна, жінка нашого знаменитого артиста?

Маруся. Так.

В а ні на (обніма і цілує). Дуже рада з вами познакомитесь. Ми з Іваном Макаровичем служимо в одній трупі. Хвиля. Давно?

В а н і н а (глянувши на нього, до Марусі). їду на сезон і забігла спитать, коли їде Іван Макарович.

Маруся. Сьогодні. Прошу сідать.

В а н і н а. Познакомте.

Хвиля. Копитан власного судна.

В а н і н а. Моряк?

Хвиля. По сухому путі судном не плавають. (Ідучи мимо Марусі.) Одна з багатьох.

В а н і н а. Що ви сказали?

Хвиля. Нічого, я кашлянув.

В а н і н а (сміється). Оригінальний кашель.

Хвиля. Морський!

Ваніна (сміється). Так Іван Макарович їде сьогодні? Дуже рада, що матиму попутчика.

Хвиля (під ніс). Приятного для серця.

В а н і н а. О, та у вас сухий бронхіт!

Хвиля. Застарілий, хронічний.

ЯВА їх

Ті ж і І в а її, з маленьким своїм синком на шиї, скаче конем.

І в а н. Гоп, гоп, гоп! Тгір! О! Людмила? А ти де тут взялася?

Ваніна (протяга йому руку). Тільки що приїхала. Іван. Руки занять Де ж була?

Ваніна. На дачі Ракофукса, брала морські ванни. їду на сезон і заїхала провідать вас.

Іван. Я зараз. Здам пасажира няні.

Маруся. Чому ж не одпочиваєш?

Іван. Ліг — не спиться! А тут Івасик прийшов... Ну, козак, держись, візьми батька за чуба! Так. Гоп, гоп, гоп! (Скане конем за двері.)

Ваніна. Ах, яка чудова картина! І хто б подумав, що великий артист Іван Макарович такий примірний сім’янин? У мене сльози на очах!

Хвиля. У вас на мокрім місці очі.

Ваніна. Моряк привик до води, і йому скрізь мокро, тільки душа, очевидно, суха і не почува сімейних радощів.

Хвиля. А ви сімейні?

Ваніна. Я женщина і артистка: ілюзії легко находять стежку до нашого серця.

Хвиля. Зрозумів! Іван грає роль батька, а ви плачете?

Маруся. Даремно! Іван прекрасний сім’янин і благородний батько перш усього, а потім вже артист.

Хвиля. І поет...

Маруся. Щоб ви знали! Одно достоїнство не виключає другого, а тілько доповня і робить чудовий, гармонійний акорд, який чарує душі всіх!

Ваніна. Правда, свята правда! (Цілує її). Іван Макарович ніжний, благородний чоловік, а через те загальний кумир.

Хвиля. І ваш?

Ваніна. І мій! Ха-ха-ха! У вас, власне кажучи, язичний бронхіт, вам би не вадило полічитись!

Хвиля. Тут нема добрих лікарів. Один, правда, єсть; коли ж і той, під впливом поезії, не хоче практиковать! Може б, ви взялися полічить мене?

Ваніна. Приїжджайте до нас у Харків, там ми вас скоро вилічимо.

Хвиля. Боюсь, щоб мій бронхіт не обернувся в карманну сухоту.

В а н і н а. А мені здається, що вам нічого боятись: у вас і зараз, певно, карманна сухота. Ха-ха-ха!

Хвил я. Хто сам сміється своєму остроумію, той не ост-роумний!

Маруся (засміявшись). Еге, ви вже ображаєтесь! Явна признака, що сіли на міль.

Хвиля. На такій мілі сидіть приятно.

Ваніна. Ха-ха-ха! Де ви його взяли? Єй-богу, оригінальний моряк! Я дуже люблю оригіналів.

X в и л я. А я дуже люблю гарних жінок!

Ваніна (до Марусі). З ним не заскучаєш!

Маруся. Докучить!

Входе Іван.

Ті ж і Іван.

Іван, (до Ваніної, подає руку). Ну, тепер доброго здоров’я.

Ваніна робить рух, хоче поцілувать Івана; Іван держить її за руку.

До Хвилі.

А що, правда, Людмила Павловна гарна і весела молодиця? Хвиля. Бой-жінка!

Іван. А тобі, Людмила, як здається мій друг? Ваніна. Бой-чоловік!

Хвиля. Пара п’ятак.

Ваніна. Дешева рибка — погана юшка! Я до тебе... я до 1вас,*Іван Макарович, на хвилинку,— мене там ждуть. Хвиля. Хто?

Ваніна. Ану, вгадайте.

Хвиля. Звичайно: поклонник талану.

Ваніна. Я не талан.

Хвиля. Гарненькі жінки всі з таланом.

Ваніна. Спасибі.

Хвиля. Вибачайте, чим бог послав, тим і частую! Ваніна. От чудак! З вами не зговориш...

Хвиля. Так договоришся.

Іван і Маруся сміються.

В а н і н а. Та ну вас к чорту! Дайте побалакать з Іваном Макаровичем.

Хвиля. Сип!

Ваніна (топа ногою). Та постійте-бо хоч хвилину! Хвиля. Ні, я краще посидю. (Сідає.)

Ваніна. Ха-ха-ха! От ще морський чорт! Як же ви себе почуваєте, Іван Макарович?

Іван. І добре, і погано: добре, бо одпочив, погано, бо знову починається противна суєта, для якої я мусю покидать свій рай!

В а и і її а. А ваша дача — справжній рай!

І в а н. Це не моя — я тут гість; дача Марусина, і цей рай без неї не був би раєм!

Ваніна підходить до вікна. Іван іде до неї і стає поруч.

Хвиля (Марусі). Парочка.

Маруся. Мефістофель! 6

Ваніна. Ах, яка краса: і море видко, як на долоні... і гори...

Іван (тихо). І якого чорта ти приперлась! Писав