Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Чудово. Ми можемо обмінятися номерами і як буде готове зображення, я надішлю тобі його. А там і уточнимо всі зауваження та деталі.

Обмінюємося із Сарою номерами. Дівчина складає свій планшет назад до сумки, ніжно цілує Зака та тепло по дружньому обіймає мене.

- Мені вже час на роботу. Ліві, було приємно з тобою познайомитися.

- І мені. Чекатиму твого повідомлення.

Дівчина ще раз цілує Зака та виходить із кафе. Хлопець переводить на мене погляд.

- То як пройшло день народження? Ти таки зникла? – усміхається Зак.

- Так. Я чудово провела той вечір. Проте мама була засмучена і це м’яко сказано. Я знову вислухала нотацію, яка я невдячна дочка і як я її знову підвела, - одним котком допиваю свій шоколад.

-  Як це мені знайомо, - зітхає хлопець. - А які плани на майбутнє?

- Поїду звідси якнайдалі. А після навчання переїду в Чикаго.

- Ви сім’єю переїдете?

- Дуже сподіваюся, що ні. Поки в планах лише Алекс та Макс.

- Твій хлопець поїде з тобою?

- Так. Він переведеться наступного семестру. Ми будемо разом.

- Я радий за тебе, - хлопець накриваю мою руку своєю долонею та легенько стискає.

- Хочеш ще чогось замовити? – пропоную я.

- Ні. А ти?

- Ні. Тоді може підемо. Я маю зустрітися із Алексом.

Зак оплачує весь рахунок, попри мої заперечення. Хлопець відкриває для мене двері.

- Дякую тобі ще раз. Ця книга дуже важлива для мене, - кладу вдячно руку на плече хлопця.

- Я радий допомогти,- хлопець приобнімає мене за плечі та веде до авто.

- Ластівко.

Голос за нашими спинами, змушує мене зупинитися.

- Алекс, - здивовано кажу я.

Хлопець стоїть, спершись на своє авто. Алекс відштовхується і йде до нас. Я підходжу до нього та цілую в губи, але цей поцілунок виходить якийсь нервовий.

- Любий, я вас ще не представила один одному. Знайомтеся. Зак – ми ходили в один садочок. Алекс – мій хлопець.

Хлопці тиснуть один одному руку. Зак посміхається Алексу. Алекс же виглядає похмурим.

- Радий нарешті з тобою познайомитися, - Зак кидає на мене швидкий погляд. – В тебе чарівна дівчина.

- Так. І я її забираю. Якщо ти не проти, - тепер посміхається Алекс.

- Звісно, звісно, - Зак підіймає руки в захисному жесті. – Вона вся твоя. Ліві, бувай. Був радий тебе побачити. Ми ще зв’яжемося з тобою.

Швидко обіймаю Зака на прощання і хлопець сідає в авто.

Алекс біля мене мовчить. Стаю навпроти хлопця та обіймаю його за шию, зазираю в очі.

- Розказуй. Що сталося? – зустрічаюся очима із поглядом хлопця.

- Нічого. Їхав перед побаченням купити своїй дівчині її улюбленого шоколаду, а вона вже тут випила його з іншим хлопцем, - потискає плечима Алекс.

- Ти ревнуєш, - роблю висновок і широка посмішка розквітає на моєму обличчі.

Алекс лиш тяжко переводить подих і уникає мого погляду.

- Любий, - обома долонями тримаю хлопця за щоки. – Я кохаю тебе і інші хлопці мене не хвилюють. Зак – мій друг. І до того ж я обіцяла йому із Сарою показати місце, де найсмачніший шоколад.

- І де Сара? – Алекс вигинає брову.

- Побігла на роботу.

Ловлю погляд Алекса та дужче притуляюся до нього.

- Я дуже скучила за тобою. Давай пропустимо сцену ревнощів, а займемося чимось продуктивнішим.

- Чим наприклад? – в очах хлопця просинаються бісенята.

Цілую Алекса довгим поцілунком.

- Ти голодний?

- Ні.

- Тоді я поведу, - забираю з долоні хлопця ключі та стрибаю на місце водія.

Я виїжджаю за місто і ми довго просто їдемо в нікуди. Приємно почувати себе так далеко від всього. Тут ми вільні. Я опускаю всі вікна. Вітер розкидає моє волосся, воно хаотично розлітається по салону. Я сміюся щиро від душі. Повертаюся до Алекса. Він дивиться на мене ніби зачарованим поглядом.

- Я говорив тобі, наскільки ти прекрасна? Як зовні, так і в середині.

Зупиню авто на узбіччі, шляхом до міста.

- Відвези мене на той пагорб, - прошу хлопця.

Алекс цілує мене і ми міняємося місцями. Доїжджаємо дуже швидко. Ми зупиняємося біля краю. Алекс розстібає свій пасок і збирається виходити. Тягнуся до нього та палко цілую. Навпомацки звільняюся від паску та перелажу на його сидіння. Зручніше вмощуюся на колінах Алекса.

Долоня хлопця опускається на мою спину, повільно пробираючись вище по моєму хребту, поки не зупиняється вище шиї. Алекс поглиблює поцілунок, однією рукою притримуючи мою голову, а другою бере мене за талію. Його дихання важчає. Під моїми долонями серце гучно б’ється у грудях.