Читати книгу - "Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах"

130

Ілюзія, що слід розглядати не як результат украй жалюгідної уяви, а швидше як наслідок колишнього досвіду. Останньою за часом війною в Європі була франко-прусська війна 1870—1871 років. Вона тривала недовго. Отже, наскільки оманливими можуть бути історичні паралелі!

131

За статистикою, понад 13 відсотків усіх бойових поранень становили поранення голови, і з-поміж них близько 57 відсотків виявлялися смертельними. Таким чином, поранення голови ставали дедалі звичнішими, порівняно з минулими війнами. Солдати багато часу проводили в окопах, а це означає, що саме голова ставала зручною мішенню для ворога. Звичай коротко стригти волосся зміцнився за років Першої світової, але не тому, як часто вважають, що коротка стрижка допомагала впоратися з вошами, а тому, що легше і швидше можна було обробляти і лікувати рани.

132

До кінця війни 15 відсотків сербського населення загине під час цих мандрів. Жоден інший народ не зазнав стільки страждань у 1914—1918 роках, як сербський.

133

Армії Німеччини та Австро-Угорщини дотримували власних правил щодо всіх, кого можна назвати гайдуками, вільними стрілками, франтирерами та іншими озброєними людьми, які стріляли із засідки й не носили військової форми. Цей привабливий образ забарвлений колоніальним та історичним колоритом і сприймається як нецивілізований прояв, адже в цивілізованій війні б’ються тільки люди у формі, а цивільні не повинні втручатися; якщо ж вони втрутяться, то повинні бути покарані якнайжорстокіше, — таке карається смертю. Ця сувора лінія поведінки, що в теорії прикривалася нібито турботою про гуманізм, та ще підкріплена брехливими чутками про жорстоке поводження з власними солдатами, насправді призвела до того, що обидві згадані армії виявилися винними в жахливих масових убивствах цивільного населення, які коли-небудь бачила Європа за останнє сторіччя. Найгірші обставини склалися на початку війни 1914 року, коли в Бельгії понад тисячу цивільних — чоловіки, жінки й діти — були знищені німецькими військами як кара нібито за партизанські акції, а також у Сербії, де австро-угорські війська (особливо угорці) часто просто лютували й знищували всіх на своєму шляху. Істерія серпня 1914 року дещо стихла, однак обидві армії продовжували дотримувати своєї жорсткої лінії проти всіх, хто намагався воювати, не будучи солдатом регулярної армії. Партизанів потрібно вішати.

134

Натяк на заколот на російському броненосці «Потьомкін» 1905 року. Але тут Штумпфа зраджує пам’ять. Як відомо, «Потьомкін» належав до Чорноморського, а не до Балтійського флоту.

135

Трапилося таке: до кінця вересня надійшла спершу новина про мобілізацію в Болгарії. Це була очевидна ознака того, що країна після тривалих вагань і закулісних інтриг нарешті пристала на сторону Центральних держав. Подібна обставина викликала страх у греків і змусила їх зібрати свою маленьку армію та навіть запросити союзників, після чого корпус Сарреля висадився в місті Салоніки. Буквально наступного дня надійшла новина про те, що болгари напали на своїх старих ворогів-сербів і зайняли південні області країни, у той час як німці та австрійці окупували північ, що супроводжувалося розповідями про прохолодний, навіть грізний прийом союзницького корпусу, оскільки тепер прем’єр-міністр, що запросив той самий корпус, був зміщений з посади королем, який симпатизував німцям, унаслідок чого Греція змінила свою політичну позицію і знову стала нейтральною. (Здійснити висадку в Салоніках було, за словами А. Дж. П. Тейлора, «дією настільки ж зухвалою, як і німецьке вторгнення в Бельгію».) Потім грали, щоправда недовго, переможні фанфари, і було повідомлено, що корпус Сарреля просувається на північ, уздовж залізничної гілки Салоніки — Белград. Недовгими ці переможні звуки виявилися тому, що невдовзі було отримано цілком очікувану звістку про те, що серби зрештою здалися і залишки їхньої армії знаходяться тепер десь у засніжених албанських горах, на шляху на південь.

136

Генерали сторін-ворогів ненавиділи це явище. Слід зазначити, що подібні угоди геть відкидали деякі військові з'єднання, як, наприклад, гвардійці, а також представники деяких національностей, на кшталт угорців і сербів.

137

У той час стратегічна цінність нафти визначалася не стільки тим, що вона правила за сировину для виробництва бензину для літаків і автомобілів, — їх було тоді ще обмаль, — а тим, що з неї виготовляли пальне для британського флоту. Британському Адміралтейству стало зрозуміло, що у нафти є переваги порівняно з вугіллям, крім іншого — тому, що її значно простіше завантажувати.

138

Тоді Мослі не знав, що ніколи не побачить своїх речей знову.

139

Наступного дня почалася евакуація англо-французьких військ з Галліпольського півострова, і найбільша в сучасній історії військова перемога Османської імперії стала остаточним фактом.

140

Коротше кажучи, 1914 рік ще не став тим самим, фатальним «тисяча дев'ятсот чотирнадцятим».

141

Це довга вузька сигара, дуже популярна в той час, зокрема серед білих у тропічних країнах. Уважалося, що вона захищає від багатьох тропічних хвороб (тютюн у ній зазвичай більш світлий). Варто зазначити, що головний конкурент сигари, сигарета, отримала широке поширення саме за Першої світової війни. І сигара, і сигарета — як і їх проміжна форма, cheroot, — мали значну перевагу перед люлькою, бо руки курця залишалися вільними.

142

Снайпер часто підпорядковувався високому начальству. Це був спосіб підтримувати боєготовність на якійсь ділянці фронту, де затишшя могло спровокувати занепад духу у солдатів і братання з ворогами.

143

Усього кілька тижнів тому в понад 400 тисяч солдатів була відсутня особиста зброя.

144

Крім того, в цей час ніхто серйозно не підраховував утрати. Досить важливою причиною того було певне невміння російської армії вести достовірну статистику своїх втрат, і цей сумний недолік потім успадкувала Червона армія.

145

Обізнані люди знали також, що союзники — Велика Британія, Франція, Італія та Росія — ухвалили рішення про початок 1916 року одночасних наступальних операцій, аби завадити Центральним державам, використовуючи транспортні переваги свого місця розташування, перекидати резерви в місця, де склалася критична ситуація.

146

Кінг вживає англійське слово dagos. Вона має на увазі жителів Середземномор'я, зокрема греків та італійців. Можна було б написати ^чорношкірі», але в такому випадку Олива Кінг виглядала б більш упередженою, ніж насправді. Її позиція не відрізнялася від загальноприйнятої серед англійців того часу.

147

До того ж він розумів — або