Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

Ми вийшли зі стаціонарного порталу, і мої підозри лише посилилися. Через раптове вторгнення на захищену територію спрацював сигнал тривоги, і оглушливий дзвін, від якого закладало вуха, розірвав нічну тишу.

Всі патрульні швидко покинули приміщення з порталом, і ми з Рідом майже бігом побігли за ними.

Широкий доглянутий двір швидко наповнювався перевертнями. У рожевому світлі другого місяця, що зійшов, і без додаткового освітлення було чудово видно, як з добротної двоповерхової будівлі почали вибігати господарі будинку.

Найпершим вискочив щуплий юнак з коротко стриженим волоссям. Він пробіг кілька метрів уперед і лише тоді помітив, що до них у двір завітав голова клану.

Раптом різко зупинився і з подивом озирнувся. Майже одразу за ним вибігла, точніше викотилася, приємна на вигляд жінка і теж поспішила нам назустріч. Завершував компанію Чейдер, що, я й підозрювала, зважаючи на те, що стаціонарний портал будують не будь-де. Його чорний довгий халат і вологе волосся красномовно свідчили про причину, через яку він трохи відстав від своїх рідних. Пройшовши кілька кроків, він ніби врізався в стіну і з подивом дивився на новоприбулих.

Усі сусіди місцевого альфи чули пронизливий звук сигналізації, тому вибігли зі своїх будинків і почали збиратися біля захисного контуру двору. Першим, хто привернув їхню увагу, був, звісно, Зейлі.

Думаю, ніхто не міг навіть уявити, що привело Верховного альфу до їхньої зграї посеред ночі.

Але загальне здивування тривало недовго, а лише поки ми з Рідом не вийшли з-за спин широкоплечих патрульних і не підійшли до Зейлі. 

Принаймні одному з мешканців усе стало зрозуміло. Той дрібний, що вибіг першим, раптом вишкірився і загарчав. Ось цей? Оце непорозуміння зрадило свій клан, повідомивши ворожому альфі, що у їхній зграї з'явилася омега? І цілком можливо, що він не тільки цю новину поспішив доповісти голові антрацитових.

Павло сховав мене за спину й зробив крок уперед. Назустріч йому вже мчав підступний зрадник, перетворившись на вовка розміром не більшим за Міку.

Нарідіс навіть не переймався, щоб прийняти свою звірину форму. Просто махнув ногою, і нападник, жалібно верескнувши, відлетів від нас на три метри. Миттю підскочив і знову напав.

Друга атака була більш затятою, але Рід все так само спокійно відбив її і, перетворившись на вовка, сам кинувся на нахабу, який насмілився завдати шкоди його парі.

Усі присутні перевертні мовчки розступилися, спостерігаючи за боєм.

Менший вовк був значно слабшим, що було видно неозброєним оком, але це не заважало йому знову й знову злісно рикати і нападати на свого суперника.

Схоже, перед нами був син Чейдера. Це про нього Зейлі казав, що ватажок запропонує свого сина на місце Ріда, коли той звільнить його і стане... Ким? Я так і не змогла з'ясувати, хто такий “терріс” і для чого він потрібен.

А тепер виявляється, що хлопчисько – донощик. Коли він знову впав на землю, то піднятися вже не зміг. Скиглячи, підібгав хвіст і почав відповзати подалі від місця бійки.

Павло прийняв людську форму і пішов за ним. Що він планував робити далі, я не знаю. Але, що б це не було, йому це не вдалося. На його шляху встав Чейдер, захищаючи спадкоємця.

Хвиля альфа-сили, спрямована на Ріда, миттєво була погашена сильнішим домінантом. Зейлі втрутився тільки в цей момент, залишаючи право моєму чоловікові боротися з ватажком зграї на рівних.

"Безумна нескінченна ніч, шалена і жорстока, вбивчо-жорстока," – думала я, стиснувши пальці в кулаки так, що нігті вп'ялися в долоні, і майже скриплячи зубами від жаху. З завмиранням серця дивилась, як Чейдер перетворився на вовка і неймовірно потужним стрибком атакував мого чоловіка.

Ох! В останній момент Павло встиг ухилитися від смертельного кидка, і ватажок пролетів повз, ледь не зачепивши задньою лапою голову мого чоловіка. Мене струснуло від жаху. Пашка з ним не впорається! Це вам не попередній суперник. Це – альфа! Чому Зейлі так спокійно дивився, коли Чейдер став на шляху мого чоловіка, знаючи ж, що він не допустить вбивства власного сина?

Ватажок різко обернувся і злобно вискалився. Ого, які зуби, мати моя – вовчиця біла! Такими зубами тільки горіхи колоти. Треба терміново спробувати хоч щось навіяти Чейдеру, щоб хоч на мить відвернути його увагу, і тоді... Що тоді? Пашка все одно не впорається з ним!

Боже мій, що робити? Спробувати заспокоїти цього злобного вовка? Безглуздо. Чейдер, злий чи ні, вб'є мого чоловіка лише за те, що той наважився напасти на його спадкоємця. Те, що спадкоємець перший кинувся у бійку, для альфи не матиме жодного значення.

І все ж, я маю зробити хоч щось. Не факт, що вийде, бо в голові ще шумить після минулого разу. Але навіть незважаючи на це, я чітко відчуваю, як всю істоту мого чоловіка заполонила злість. Його майже трясло від шаленої люті, чи не до сказу.

Альфа знову напав, і цього разу мій чоловік ледве встиг ухилитися.

Терміново потрібно щось робити з Чейдером, інакше Пашка може зірватися і припуститися фатальної помилки.

Зробила крок уперед, зосередилася... і передумала. Перевела погляд на коханого, який так і не прийняв звірину іпостась (забув, чи що?), і постаралася спрямувати всі свої здібності на нього.

– Любий мій, – прошепотіла тихо, – заспокойся, моє кохання. Ти впораєшся, інакше і бути не може. Тільки заспокойся. Ти – найкращий. Сильнішого і рішучішого за тебе просто немає. Цей вовк – лише цуценя проти тебе.

Тим часом розлючений ватажок зграї, все ще в запалі, пробіг кілька метрів, різко повернувся і, без жодної підготовки, кинувся в атаку, маючи надію нарешті знищити перевертня, який наважився вступити з ним у бій.

Але бій раптово закінчився.

Нарідіс, не бажаючи перетворюватися на вовка, напружено очікував нападу Чейдера. І в той момент, коли лапи атакуючого ватажка майже відірвалися від землі, і він вже не міг зупинити свій ривок, Рід якось дивно підстрибнув боком, ледве приземлився і знову підскочив, зробив неймовірний кульбіт і точним ударом ноги вдарив ватажка в щелепу.