Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

Впевненість у своїх силах підвела альфу. Чейдер звалився на землю, перекотився через спину і затих. Тієї ж миті біля нерухомого тіла з'явився Зейлі і доторкнувся до його скроні. На місці поваленого вовка тепер лежав чоловік у повний зріст. Жахливе виття, що перейшло в хрип, вирвалося з його горла, і довгий життєвий шлях ватажка зграї Пологих Пагорбів на цьому завершився.

Жіночий крик змусив мене здригнутися, і я ніби прокинулася зі сну. Зірвалася з місця і побігла назустріч своєму чоловікові. Він був живий і неушкоджений! Тим часом дружина Чейдера кинулася до тіла свого чоловіка, заливаючись сльозами, і впала на коліна. Похитуючись, до свого батька наблизився хлопець, через якого і почалася вся ця метушня.

Я не встигла підбігти, щоб обійняти Павла. Всюдисущий Верховний виявився спритнішим і вже стояв перед моїм чоловіком, простягаючи йому руку.

Павло здивовано поглянув на Зейлі, нерішуче простягнув свою руку, і як тільки їхні долоні стикнулися, мого чоловіка наче вдарило блискавкою в спину. Він вигнувся, як від нестерпного болю, застогнав і впав на коліна.

Чорт! Що відбувається? Невже Верховний має намір прикінчити мого чоловіка за вбивство ватажка зграї?

Так він не міг інакше вчинити! Вони ж першими почали! Вони самі затіяли бійку! Самі... Усе самі!

Присутні глядачі стояли вражені, спостерігаючи за подіями. Дружина Чейдера, закривши рот обома руками, ледь стримувала ридання. Настала глибока тиша.

Усі немов закам'яніли. Усі, але не я!