Читати книгу - "Гуляйполе"

Нестор Махно. Воспоминания. Книга перша. Париж, 1929 р. — С. 38.

Кузьменко Агафія Андріівна (Галина Андріївна) — (1892—1978 рр.) нар. в м. Києві, дитинство і юність пройшли в с. Піщаний Брід Київської губернії (нині Кіровоградська область), закінчила учительську семінарію, вчилася в університеті св. Володимира (м. Київ), учителювала в с. Гуляйполе, активна учасниця повстанського руху на півдні України, з 1919 року — дружина Нестора Махна. (див. С. Семанов. Под черным знаменем. Роман-газета № 4. Москва. — С. 3.).

Негребецький Іван Якович, нар. 1896 р. в м. Полтаві, з 1900 р. разом з батьками проживав у с. Гуляйполе, в царській армії служив в артилерії, активний учасник повстанського руху на півдні України, в армії Махна був кавалеристом, складав пісні, йому приписується авторство численних пісеньок "Яблучко". У 1938 році репресований. Помер, мабуть, у 1950 році в Полтаві, де жив після повернення з ув'язнення.

Зергут — з нім., що означає "дуже добре". Тут у розумінні щирого вітання, побажання добра.

Задов Лев Миколайович (справжнє прізвище Зіньковсткий) — (1883—1938 рр.), нар. в х. Веселий (Гупалівка) Маріупольського повіту, з 6 р. жив з батьками в м. Юзівка (нині м. Донецьк), працював у доменному цеху металургійного заводу, анархо-терорист з 1910 р., активний учасник повстанського руху на півдні України, начальник контррозвідки 1-го корпусу махновської армії, начальник особистої охорони Махна. З 1924 до 1937 р. працівник НКВС м. Одеси. Замучений НКВС у 1938 р. (А. В. Белаш, В. Ф. Белаш. Дороги Нестора Махно. Киев — РВЦ "Проза" — 1993. — С. 586).

Розколюватися (жарт.) — признаватися, тут у розумінні висловлювати свою думку, говорити правду.

Щусь Федір (Феодосій) — (1893—1921 рр.) — нар. в с. Велика Михайлівна (Дібрівка) Олександрівського повіту Катеринославської губернії (за старим адмін.-територ. поділом) в бідній селянській сім'ї, на царській службі — матрос, активний учасник повстанського руху півдня України, в армії Махна займав керівні посади: начальник кавалерії, командир кавбригади, начальник штабу Армії. Убитий у червні 1921 року під смт Недригайлів того ж району Сумської області (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш. Дороги Нестора Махно. Киев — РВЦ. "Проза" — 1993. — С. 582).

Калашник (Калашников) Олександр — нар. в робітничій сім'ї м. Баку, жив у Гуляйполі, активний учасник повстанського руху півдня України, в армії Махна займав керівні посади: командир 1-го корпусу, член оперативного відділу Ради революційних повстанців (махновців). Загинув наприкінці червня 1920 року під залізничною станцією Барвінкове. (А.В. Белаш, В.Ф. Белаш. Дороги Нестора Махно. Киев — РВЦ. "Проза” — 1993. — С. 581).

Шварґотиння — тут у розумінні "німці".

Олександрівський повіт — нині це значна частина Запорізької області.

Василевський-Чайковський Григорій Семенович (1889—1921 рр.) народився в сім'ї селянина-бідняка — скупника свиней в Гуляйполі. Член партії анархістів з 1917 року, активний учасник повстанського руху на півдні України, член терористичного загону махновців з 1918 року, входив в загін "Чорної сотні" ("Чорної гвардії") повстанців. Убитий в бою з Червоними козаками в січні 1921 року (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш. Дороги Нестора Махно, Киев — РВЦ "Проза"— 1993. — С. 581).

П. Аршинов. История махновского движения. Запорожье. “Дике поле”. 1995. — С. 57.

Троян Гаврило — батрак з Гуляйполя. Член групи анархістів з 1917 року. Особистий ад'ютант Махна. В 1921 році — командир особливого кавалерійського полка махновської армії. Убитий в бою під