Читати книгу - "Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах"

226

У Німеччині багато впливових і шановних людей уважали, що компроміси недопустимі та що Бельгія, зрозуміло, повинна залишатися німецькою. Вони вважали за належне й німецьку колоніальну експансію.

227

З-поміж солдатів, які потрапили в полон після капітуляції Ель-Кута, 70 відсотків померли. Ця смертність відповідала рівню найгірших нацистських і радянських трудових таборів.

228

Історичний курйоз: виявилося, що на суходолі ці нібито нікчемні гармати проявилися в ролі зенітних знарядь. На їх основі було потім сконструйовано найгрізнішу зброю Другої світової війни — 88-міліметрова німецька зенітна зброя.

229

Убивство саме по собі нічого не змінило, воно лише, здається, призвело до того, що та ненависть і різка критика, що раніше були спрямовані на загадкового фаворита імператриці, тепер були безпосередньо адресовані царській сім’ї.

230

Те, що саме полк Літтауера отримав цей наказ, не було випадковістю і не пояснювалося географічними причинами. Сумських гусарів вважали одним з найнадійніших військових з’єднань. Вони ще під час придушення революції 1905 року прославилися своєю лояльністю до царя. (У таборі переможених багато хто відчували ворожість саме до гусарів. Коли Літтауер ще до війни опинявся серед цивільних осіб, він завжди носив із собою зброю. Слід згадати про те, що багато товаришів Літтауера, офіцери полку, незабаром будуть убиті під час революції або громадянської війни.)

231

Протест був зумовлений масовим невдоволенням, але сталося це 8 березня, почасти з метеорологічних причин. У перші березневі дні різко похолоднішало, а 8 березня потепліло, отже багато хто зміг вийти на демонстрацію.

232

Як засвідчив Орландо Фіджес, мирний характер березневої революції, про який багато говорили, виявився всього лише міфом. Насправді під час заворушень було вбито більше людей, ніж під час знаменитого і фатального більшовицького перевороту в жовтні того самого року.

233

Як показав Даре Вестерлунд, цілком очевидно, що гостра нестача досвідчених офіцерів знову призвела до того, що фон Геріх, офіційно визнаний непридатним до фронтової служби, обійняв цю високу посаду.

234

Висохле річище.

235

Розрахунки того часу свідчили, що сорок товарних складів щомісяця могли забезпечити дивізію в кількості 16 тисяч піхотинців, тоді як для забезпечення тієї самої кількості кавалеристів було потрібно в чотири рази більше складів. Іншим недоліком кінноти було те, що її широкі, довгі колони миттєво переповнювали важливі дороги.

236

Синяво-сіре (нім.).

237

Лейтенант або обер-лейтенант гинув на війні значно частіше, ніж простий солдат. Підрахунки засвідчують, що поміж молодших офіцерів втрат було в шість разів більше, ніж поміж інших чинів.

238

Цифра значно перебільшена. Військовими трибуналами, створеними після заколотів, було засуджено, згідно з деякими даними, близько 23 тисяч осіб, з них стратили понад п'ятсот. Покладалися на силу прикладу, і врешті-решт з'ясувалося, що розстріляли менше п’ятдесятьох заколотників, здебільшого на очах їхніх товаришів. Розповіді про те, що цілі військові частини виводили на нічийну землю і там знищували власною артилерією, слід уважати вигадкою.

239

Цією назвою спочатку намагалися обмежити увагу цікавих і спрямувати їх хибним шляхом. Проект, зрозуміло, був засекречений, і непосвяченим пояснювали, що йдеться про великі машини, призначені для перевезення води для військ, water tanks (англійською tank — це бак, цистерна).

240

У німецькій армії їх називали «синіми крапками». Ворожі лінії окопів було позначено на картах цифрами синього кольору.

241

Просто не існувало жодної ефективної техніки. Були радіоапарати для бездротового зв'язку, але вони були громіздкими, важкими і ненадійними. Дротяний телефонний зв’язок працював добре, за наявності постійної мережі, до тих пір, поки бої не ставали надто інтенсивними. Або дріт швидко рвався. Проводи починали закопувати в землю, на метрову глибину, і за можливості закладати їх у труби, але це можна було зробити, якщо на фронті панувало затишшя. Усі армії використовували різні типи оптичної сигналізації (освітлювальні ракети, геліографи, лампи, семафори, прапорці), але все це залежало від того, чого саме бракувало в розпал боїв, зокрема хорошої видності. Іншою можливістю було передавання наказів і повідомлень фізичною особою. Усі воюючі сторони експериментували зі службовими собаками, але справа погіршувався, якщо посилювався обстріл. Як і коні, собаки втрачали орієнтацію від запеклого артобстрілу. Усі сторони використовували поштових голубів: лише в одній німецькій армії їх було близько трьохсот тисяч. Певною мірою вони були найбільш надійним засобом зв'язку. Згідно з підрахунками, дев’ять з десяти посланих голубів діставалися місця призначення. Іноді поштових голубів навіть нагороджували або якимось чином відзначали. Так сталося з останнім голубом, який був посланий з оточеного форту Во під Верденом під час боїв у червні 1916 року. Голуб долетів до місця, але рани його виявилися смертельними. На пам’ять про нього на форті встановили табличку. Або знаменитий голуб Cher Ami (Милий друг), який під час боїв у Аргонському лісі в жовтні 1918 року, незважаючи на кулю в грудях і відірвану лапку, зумів донести повідомлення від оточеної американської частини. Голуб був нагороджений Військовим хрестом. (Нині його опудало знаходиться в Смітсонівському музеї у Вашингтоні.) Якщо ж нічого іншого не залишалося, то посилали людей, зв’язкових, зазвичай парами, — сподіваючись, що хоч один із них дістанеться місця призначення. Усім зрозуміло, що це було дуже небезпечним заняттям. (Адольф Гітлер часто ставав зв'язковим і був двічі нагороджений за службу, що дало йому можливість скласти собі чітке, хоча почасти й обмежене уявлення про військові справи, що згодом він використовував для того, щоб перевершити різних генералів, досвід яких здебільшого визначався штабними абстракціями).

242

Уперед, сини Вітчизни, настав день слави! (фр.)

243

У п’ятдесяти чотирьох дивізіях спалахнули заколоти. Великі ділянки Західного фронту опинилися без захисту. (Те, що німецька армія не взяла до уваги і не використовувала цей широкий рух, варто, напевно, уважати найбільшою помилкою розвідки в Першій світовій війні. Особливо якщо врахувати той факт, що дуже майстерно використовували і підтримували російських більшовиків, з метою підриву участі Росії у війні.) Деякі заколотники вимагали миру негайно, інші погрожували походом на Париж, у той час як основна частина відмовлялася йти наступати і замість цього показувала списки з найелементарнішими вимогами з приводу харчування, лікування, відпусток. Часто ці вимоги задовольняли, смертну кару застосовували