Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ще трошки часу збігло, і тіла Критиків уперше заворушилися.
Просторовоподібний
горизонт
Двері в кабінет поволі відчинилися, зайшов ліврейний лакей.
— Адмірале, до вас із візитом комодор Бауер, — оголосив він.
— То п-пропустіть його!
На порозі кабінету адмірала Бауер віддав честь. За імпозантним письмовим столом коштовного дерева посеред велетенської кімнати (обшитої напрочуд дорогою імпортною деревиною, з гардинами із шовку-сирця й товстенькими золотими карнизами) адмірал виглядав дрібним: зморшкувата черепаха, прикрашена моржевими вусами, що дрейфує на хвильках сріблясто-голубого килима. Хай там як, а сьогодні генерал перебував у непоганій формі, в уніформі, що сяяла нагородами та орденськими планками. Ще й сидів у справжньому кріслі.
— Ком-м-мандире. Прошу. Сідайте, будь ласка.
Комодор Бауер підійшов до стола і зайняв указаний йому стілець.
— Як справи у вашого батька? Я його… давненько не бачив.
— Чудово!
«Принаймні настільки, наскільки це можна таким вважати, враховуючи, що чотири роки тому він помер». Бауер із сумом поглянув на свого командира. Колись найгостріша шабля в арсеналі Нової Республіки, контрадмірал Курц іржавів із карколомною швидкістю: мабуть, уже й похорон йому спланували. Інколи адміралу вияснювалося, подекуди навіть надовго, але примусова відправка його в цей похід (у реальності жоден офіцер не міг відмовитися від наказу, виданого королем, і при цьому зберегти посаду) межувала зі справжньою жорстокістю. Хіба ж Його величності не відомо про його стан?
— Можна спитати, чому мене викликали?
— Е-е… так. — Адмірал смикнувся при цих словах, ніби його вжалили електричним струмом. Раптом вираз на його обличчі посуворішав. — Мушу перепросити, комодоре. Надто часто мене огортає туман. Я хотів обговорити з вами нашу флоспозицію, хотів сказати «диспозицію»… наш флот. Цілком очевидно, що з дня на день ви одержите під своє начало наші експедиційні сили і повну свободу дій на тактичному рівні, щойно прибудете до Світу Рохарда. Гадаю, я міг би допомогти вам із питаннями… планування. — З його обличчя зникла усмішка: — Ви з цим згодні?
— Так точно, — кивнув Бауер із легким завзяттям. Дід поступово спускається в глибини старечої недоумкуватості, але все ще гострий на розум у свої кращі миттєвості. Якщо він наважиться розслабитись у польоті, віддавши кермо повністю у розпорядження Бауера, все ще може й спрацювати. (Хіба якщо пам’ятатиме, хто такий Бауер узагалі, нагадав собі комодор.) Вони вже й раніше працювали разом: Бауер іще молодшим лейтенантом служив під командуванням капітана Курца під час вторгнення на Термідор. Саме тоді заповажав його за інтелект, не кажучи вже про віслючу впертість, із якою він не хотів одступати, коли вони там наразилися на жорсткий опір.
— Мені дали зрозуміти, що в генштабі мають щонайбільш неординарні плани того, як зняти облогу. Ви це маєте на увазі?
— Так. — Адмірал Курц тицьнув пальцем на червону шкіряну теку в нього на столі. — «Форс-мажор Омега». Я до-доклав руку до цієї розробки років десять тому. Але до стану годящого плану нападу його мають довести молодші голови.
— «Форс-мажор Омега». — Бауер на мить замислився: — Хіба його не поклали на полицю через, е-е… юридичні застереження?
— Так, — кивнув Курц. — Але т-т-тільки як план наступу. Нам не дозволено літати замкнутими часоподібними траєкторіями — користуватися надсвітловою швидкістю, щоб з’являтися на арені бою ще до проголошення війни. Мовляв, веде до спр-р-р… справжньої мороки. Сусіди кажуть, мовляв, Богові це не до вподоби. Цілковита нісенітниця! Якщо спитаєте мене. Але на нас уже напали. Першими. Значить, ми можемо прибути туди все ще у власному минулому, проте одразу після нападу. Мушу зізнатися, як на мене виправдання це нікчемне, одначе маємо те що маємо. Значить, хай буде «Форс-мажор Омега».
— О! — Бауер потягнувся по червону теку. — Можна?
— А-а-аякже!
Комодор почав читати.
Прискорення аж до швидкості, вищої за швидкість світла, звичайно ж, неможливе. Це стало зрозуміло ще з теорії загальної відносності, виведеної в XX ст. Проте звідтоді вигадали кілька способів обійти цю межу, і вже на сьогодні відомо щонайменше шість різних методів, як перемістити тіло заданої маси із пункту А в пункт Б, не досягаючи значення це.
Кілька таких методів ґрунтувалися на квантових фокусах, химерних приспособах, що використовують конденсати Бозе — Ейнштейна, коли хочуть махнути біт на біт у квантових точках, розділених світловими роками; як і в ситуації з каузальними каналами, ці сплутані точки необхідно рознести на звичайній, повільнішій від світла, швидкості, і таким чином можна отримати прекрасний канал зв’язку, абсолютно не придатний для транспортування об’єктів. Деякі методи — типу Есхатонових кротовин — цілковито незбагненні і коріняться в принципах, іще не відомих людській фізиці. Ну, і ще два принципи якнайкраще застосовні в реальних рушійних системах для космічних кораблів: зворотне розширення за Алькуб’єрре — Лінде й стрибкова технологія. Перший принцип передбачає створення хвилі розширення й стягнення простору за кораблем і перед ним: незрівнянно елегантний, він водночас неабияк небезпечний, адже
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небо сингулярності, Чарлз Строс», після закриття браузера.