Читати книгу - "Неправильний друг, Страгозорый "

     Віра завмерла, побачивши, як блиснула зброя, коли я дістала її. Звісно, розумію, що це доволі небезпечно, й мене можуть побачити тут не ті очі, а потім розповісти усе вчителям, але тут такий напівморок, що навряд чи хто-небудь може зрозуміти, що це саме ніж, а не щось інше. Та й не збираюсь я вбивати Віру. Я спробую поговорити з нею. Якщо не вийде - втечу, і буду чекати Гордона.

— Чого ти домагаєшся таким чином? - Прошипіла дівчина злісно. Мабуть, зараз за неї говорив той зрадник. - Гадаєш, це зупинить мене? Ні, не зупинить. Якщо ти вб'єш це тіло, я знайду нове, і тоді вже ніщо й ніхто не посміє мене зупинити.

— А чого домагаєтеся ви, руйнуючи усе те, що можливо так довго будувалося заради спокою та надій на те, що звичайні люди не знайдуть входу до вашого світу?

— А ти гадаєш, що усе так просто? Не влазила би ти в це, дівчинка. Цей чорт у масці мабуть, тобі вже усю голову задурманив тим, що ми ніби хочемо змінити наш світ під свій лад, але...

    Зрозуміло, ще одна маніпуляція. Спочатку зрадник спробував «подружитися» зі мною, і потім вимагати, щоб я видала Гордона. А зараз він намагається затьмарити мені голову тим, наче це саме Гордон в усьому винен і зараз намагається приховати долю своєї провини.

— У цій ситуації краще я буду слухати саме цього чорта, аніж того, хто спочатку вимагав інформацію, а потім ще й намагався затуманити мені розум. Гордон  і прийшов до мене, хоч я й не хотіла цього, але не взяв під контроль, як ти Віру, і також не вплутав у все це. Точніше, вплутав, але по моїй згоді.

— Ідіотка... - Той тихо засміявся, але його сміх обірвався.

    Віра різко озирнулась туди, де Гордон різко схопив зрадника й поклавши на лопатки, почав вирубати його.

— Бачу, хтось забув, що нас тут двоє. - Я трохи посміхнулась, а подумки до Гордона мовила: - Давай! Мочи його!

— Чорт... - Звернувся до мене через декілька секунд чоловік, сівши на коліна. - Цей виродок почав поступово почав телепортуватися назад до нашого світу. Мабуть, вирішив перечекати трохи. - Гордон встав. - Ну нічого. Коли він знову прийде, його буде чекати просто чудовий «подарунок» особисто від мене.

     Тим часом Віра різко побігла від мене. Я не стала слідувати від мене, а озирнулась на Гордона.

— Принаймні, він тепер так самовпевнено на нас нападати не буде й двічі буде думати про те, чи варто взагалі це робити.