Читати книгу - "ПІд Маскою, Andrii"

Її голос затих, а в очах з’явилося змішання страху й болю. Вона розповіла про ту ніч, коли відчула тягар смерті, ніби чорний вітер зірвав її з місця і змусив піти на дах будинку, де все сталося. Там був він – Кучерявий, зі зболеним поглядом і божевільною впевненістю в очах. Вона розповіла, як він сам намалював руни на бетоні, бурмочучи слова, які їй здалися ритуальними. Як він стояв на краю даху, стискаючи лезо, ніби це було його єдине спасіння. Як він промовив щось про переродження і безсмертя, після чого порізав вени й злетів вниз, мов фенікс, що впав, але не піднявся. Це єдиний її промах. Вона бачила що він робить, але не змогла втрутитись і зупинити його, а лиш спостерігала за всім поки її відьомське нутро живилось цією енергією – енергією смерті.Тому вона й почала виправдовуватися.

– Я відчула, – шепотіла вона, опускаючи очі. – Енергетику смерті. Вона накрила мене, затягнула, немов магнітом. Але я прийшла надто пізно…

Її слова були щирими, але атмосфера кімнати залишалася важкою. У цьому світі не вистачало місця для віри в магічне чи містичне.

Після допиту слідчі вилучили її телефон, шукаючи нові зачіпки. І знайшли… Їхню увагу привернув контакт, підписаний як "Постачальник чаїв з Карпат", але щойно вони ввели цифри у спеціальну базу даних то виявилося що номер належить Данилу. Вони прослухали одну єдину розмову – й були ошелешені, невже саме Данило, геній який зміг організувати та налагодити збут наркотиків майже по всьому світі та ще й зробив це дистанційно? Цього виявилося достатньо, щоб схопити й його.

Коли Данилу розповіли про все то він лиш посміхнувся, що не на жарт перелякало Прокопенка. Він до останнього вірив що його друга підставили й готовий був кинути всі сили для розслідування щоб витягнути товариша із цієї ситуації

А от спокій  Данила був майже зухвалим. Ніхто не міг зрозуміти, чи це він – організатор картелю, геній, який діяв дистанційно й непомітно, чи жертва чиєїсь ретельно спланованої гри. Та його поведінка сама напрошувалась на висновки. Але як би там не було ясно одне: він уже все прорахував. Кожен наступний крок, кожну свою дію. Він знав, що робити далі. Здавалось ніби все йшло за його планом .

Прокопенко випросив 5 хвилин щоб поговорити із другом . Може тепер проясниться хоч щось