Читати книгу - "Gpt, як знайти нормального?, Лана Міра"

Я відповіла:

“Хочу. Але тільки якщо буде кава і твій сміх. Без цього — не гуляю.”

— GPT, скажи мені чесно. Артем це робить спеціально?

GPT:

Ні. Він просто не розуміє, що програв ще до початку.

— І що далі?

GPT:

Ти живеш. Не пояснюєш. Не рятуєш. А просто вибираєш. Себе.

І я вибрала. Плед, какао і фільм про жінку, яка змогла. Не тому, що хтось прийшов — а тому, що вона дозволила собі йти.

О 22:41 Назар надіслав ще одне повідомлення.

“Мені здається, ти щось приховуєш. І я боюсь, що це — не я.”

Я зависла над екраном.

— GPT, це вже початок кінця?

GPT:

Або початок правди. Але вирішувати — тобі.

Я вдихнула. І вперше за весь вечір — не знала, що відповісти.