BooksUkraine.com » Драматургія » Навіщо. What For 📚 - Українською

Читати книгу - "Навіщо. What For"

189
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Навіщо. What For" автора Марія Старожицька. Жанр книги: Драматургія. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 50
Перейти на сторінку:
день независимости. Свободен и от меня, и от Тёмки, катись на все четыре стороны. Украинский праздник не празднуешь, так есть повод напиться.

Червонець

— Ну все же пьют, все, война кругом, беда…

Тетяна

— Жили как люди, только кредит на машину выплатили — отдал, самый щедрый нашелся — вон она со спиленной крышей теперь ездит, пулемет из нее торчит. Ты эту войну сам призвал, сам выпросил, вымолил у своей рассеюшки, ешь ее теперь, пей, пока не лопнешь, любуйся, пока глаза не вылезут!

Мартинов

— Уважаемая, не знаю как вас по имени-отчеству…

Тетяна

— Татьяна. Без отчества.

Мартинов

— «Итак, она звалась Татьяна»… Вы можете принести нам водки?

Тетяна

— Я из-за водки этого из дому выгнала.

Мартинов

— И совершенно правильно сделали. Пьяный солдат помогает врагу. Но есть повод — мы не сдали город. И сегодня же освободим его полностью. Здесь будет справедливая власть и полный порядок. Наши братья и сестры достойны лучшей участи, чем была у них при бандеровской власти.

Тетяна

— Да что ты мелешь! У нас у власти все те же, что и были. Они все это и затеяли, чтобы у кормушки удержаться, дальше Путину жопу лизать, миллионы наши кровные красть и по Европам-Америкам ездить! Помощнички, понаехали тут...

Червонець

— Таня, молчи, прошу тебя, уходи скорей.

Мартинов

— Да что я, зверь какой? С тупыми бабами не воюю. Принеси нам водки и вали с богом. А кстати, чего приходила? Шпионишь, сука?!

Тетяна (Червонцу)

— Ключи от хаты дай. В село с малым поеду. Там пока тихо. Юрка своих везет и нам место в машине есть.

Червонець (шукає по кишенях і выддає зв`язку ключів)

— Ты того, осторожнее, может, сейчас уже и начнется...

Мартинов (пересмикує затвор)

— Давай, рассказывай этой укропской шпионке, что, где и когда начнется, рядом тут и ляжете. Я вам над гробие установлю — жили счастливо и умерли в один день. Внуки потом обзавидуются. Если появятся.

Тетяна

— Ну и стреляй. Стихи он читает. «Я к вам пишу, чего же боле. Что я могу еще сказать. Теперь я знаю, в вашей воле меня презреньем наказать».

Мартинов (опускає автомат, до застиглих Тетяни з Червонцем)

— Вали, сучка, пока я добрый. А ты иди водку найди. Из-под земли, шахтер, нароешь.


4 сцена


Тесей (гортає стрічку новин)

— Комбат «Донбасу»… В Іловайску біда, є поранені, частину вивезли вертольотом… Кличе на допомогу, аби підтримали артилерією, Генштаб тільки обіцяє… …Пікет, наче сьогодні, дружини, матері, друзі, біля міністерства оборони… Так, подобається, поширити на своїй сторінці, розмістити в групі… — Ну, в Генштабі все знають і без мене… І немає в мене там друзів… …Грошей пораненому... Однокласниця просить, можу і надіслати, на нашого Колю схожий… Ні, не він… …Дитячий будинок, вивезли під Київ з-під обстрілів, потрібний одяг, памперси… Малюки кричать ночами й лякаються, як лусне кулька… …Збирають на снайперський приціл. Великі гроші. Ні, і не просіть, це — для вбивства. Війна це вбивство. Вбивати одурманених телебаченням наївних людей — злочин. При цьому політики зустрічаються і тиснуть один одному руки… Ні, таки війна має бути справою військових... ...О, знову Іловайськ — хлопці кажуть, в них Сталінград. Тобто, оточення, котел, і в ньому кілька тисяч наших бійців...


5 сцена


Звук вибуху. Двері класу відчиняються, Лавр тягне пораненого в ногу Велеса. До нього підбігає Стрілка з бинтами та кровоспинною губкою.


Велес

— Главное, понял же, что летит и что в меня, и как ноги отнялись, стою, пока не упал… Но, вроде, осколок вытащил, больше нет…

Стрілка

— Що там?

Лавр

— Жити буде.

Велес

— Хорошо, но недолго.


Стрілка розрізає штанину, перев`язує дійсно неглибоке поранення.


Велес

— Вот теперь сама и зашивай. У меня другой формы нет.

Стрілка

— Все одно була розірвана, а поки б ти стягав, крові б натекло.

Велес

— Бесхозяйственная ты, Стрелка… Кто тебя замуж возьмет?..

Слон

— А у нас специально для такого штанины на липучках.

Лавр

— Як у вас все так добре, чому ти один тут з нами, а не вся ваша армія?

Слон

— Это не ко мне. У меня все проще — повоевать захотелось, приехал.

Стрілка

— А одружитися не хочеться? Теж можна повоювати, на сімейному фронті…

Слон

— На тебе? Давай, согласен. Хоть прямо сейчас! Вот подозрительного Лавра свидетелем, Поэт для истории зафиксирует. Бинта только на фату отмотай...

Стрілка

— Ні, я, як Велес сказав, «бесхозяйственная», ну і про тебе нічого не знаю…

Слон

— Солдат по призванию, родился в Одессе, типичная еврейская семья. Играл на скрипке, рисовал

1 ... 15 16 17 ... 50
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіщо. What For», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіщо. What For"