Читати книгу - "Тільки ми, Ліка Радош"

- Аліно, якщо тобі так важливо піти з нею, то ми підемо. Напиши їй чи передзвони. Уточни деталі і ми приєднаємось. Я не хочу почувати себе винним в тому, що через мене ти посварилася з подругою. А тим більше бачити тебе засмученою. – заспокоюю дівчину.

А самого розриває від злості. Взялась на мою голову ця блондинка. І не поясню ж Аліні, що її подруга нагло нею маніпулює. Бо хто, поки що, є я в її житті. Ні тут треба постаратися подружитись з цією Оксаною, щоб палки в колеса не вставляла.

- Справді? Ти не проти? – одразу ожила маленька, і посмішка з'явилась на обличчі. Ну, хоч так.

- Фільм ми зможемо подивитись тільки в двох, сподіваюсь? – запитую я.

- Так. Так, я не знала, що ми зустрінемось одразу після екзамену, думала ввечері погуляємо. А так... всюди встигнемо. – поспішно відповідає маленька.

Мабуть, тепер чіплятися до моїх фраз не буде. Жаль, що не вдасться провести і вечір тільки вдвох. Та нехай, надолужимо. Зараз, головне, щоб Аліна навчилася мені довіряти. А з Оксаною походу розберемось. Може, я собі надумую, можливо справді за Алінку мою переймається, тоді і радий такій подрузі. Але якщо перше враження було правильне, то згодом потрібно буде Аліну від неї віддалити.

Настрій моєї дівчинки стрімко піднявся в гору. Аліна порядком розслабилась. Тож наші посиденьки в кафе далі пройшли чудово, ми жартували і голосно сміялися одне з одного. А в кінозалі, моя маленька дозволила мені, і собі звичайно, кілька пристрасних поцілунків. Не говорю про те, що впродовж усього перегляду фільму я її обіймав.