Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 8. Вигуки

 

РОЗДІЛ 8. Вигуки

 

Глаша повернулася в апартаменти близько третьої години ночі. Зурім лежала в ліжку, але не спала — чекала на подругу. Хто б сумнівався. Її очі підозріло блищали. Вона нічого не говорила, але було видно, що її переповнюють емоції, якими хоче поділитися. Вона то дивилася на Глафіру, то раптом посміхалася і ховала погляд. І Глаша, запідозривши найкраще, зажадала від неї звіту:

— Ну, розповідай, що тут без мене сталося.

— Ой, Гла-а-ашо-о-о, — очі Зурім ще більше заблищали. Вона сіла поперек ліжка, підтягнувши коліна до підборіддя і обхопивши їх руками.

Глафіра прилаштувалася поряд у в точності такій же позі:

— Тільки з самого початку по порядку і з усіма подробицями.

— Гла-а-ашо-о-о, — видихнула Зурім і підтягнула ковдру до самого підборіддя.

Глафіра вже горіла від нетерпіння, а східна красуня поки висловлювалася тільки вигуками, тому довелося підштовхнути подругу уточнюючими питаннями:

— Виступив ілюзіоніст, ми з Крайсом зникли, що було потім?

— Потім... потім був заключний парад. Всі артисти вийшли на сцену, глядачі плескали. Було так шумно, але, як не дивно, саме в цей момент Лаймієта задрімала.

— Чого дивуватися, вона ж вдень ​​не спала — няню дурила. Все найцікавіше скінчилося — от вона і відключилася.

— Так, мабуть. Дитина так набігалася за день ...

— Зрозуміло. А що далі?

— Коли вистава скінчилася, ми з Сильвієм пішли вкладати її у ліжечко. Сильвій хотів нести дитину сам, але я не дала, боялася, що поки ми будемо передавати її з рук у руки, вона прокинеться. Але вона все одно прокинулася, коли я стала опускати її в ліжечко...

Очі Зурім стали вологими.

— А потім? — обережно поцікавилася Глаша.

— Вона притулилася до мене і прошепотіла: «Хочу, щоб ти була моєю мамою», — сльози потекли по щоках східної красуні. — Її маленькі ручки так міцно обвивали мою шию. І я почала плакати і цілувати це янголятко.

— А Сильвій?

— А Сильвій підійшов до нас і сказав: «Я теж хочу, щоб ти стала її мамою… і моєю дружиною».

Зурім схилилася на плече подруги. Глаша відчувала, як гарячі сльози просочують рукав. Хвиля радості за цю зворушливу ласкаву дівчину накрила з головою, в очах защипало. Глафіра ніжно провела рукою по розкішному волоссю східної красуні і запитала:

— А потім?

— А потім малятко все-таки заснуло...

— А потім?

— Потім… — Зурім сховала погляд, — Сильвій мене поцілував… у губи, — додала тихим шепотом, і ще тихіше: — багато разів… У мене так паморочилося в голові, я дихати не могла від щастя. Попросила: «Не треба, а то я помру». А він сказав, що ні за що не дасть мені померти, і знову цілував…

Глафіра гладила подругу по волоссю і посміхалася. Вони ще довго шепотілися. Зурім знову перейшла на емоційні вигуки, але тепер Глаша розуміла їх зміст.

Коли східна красуня трохи заспокоїлася, Глафіра спробувала обережно розпитати її про те, що хвилювало найбільше, без чого щастя подруги буде недовгим, а розчарування убивчим:

— Сильвій не говорив, що буде робити, якщо принц Ендрю вибере тебе?

— Говорив. Він сказав, що брат уже зробив вибір, і це не я.

Схоже на правду. Глаша навіть здогадувалася, кого вважав найкращою довготелесий очкастий принц — професорку Кіпріс. І це було великою проблемою. Адже тільки одній дівчині-претендентці можна буде залишитися в Дарліті.

— А як бути з тим, що як тільки конкурси закінчаться, за законом тобі потрібно буде повернутися до себе?

— Він сказав, що знайде спосіб вирішити цю проблему.

Глаша відчувала, що Зурім беззастережно вірить Сильвію, але у самої все ж були сумніви. Вона пам'ятала розмову з Крайсом про те, які суворі еміграційні закони ООС. Ситуацію ускладнювало ще й те, що Сильвій не самотній — він має дочку, і він не може втекти з коханою на край світу і ховатися там у курені від правосуддя.

 

Після безсонної ночі ранок здався важким. Глаша ледь розліпила очі. Хотілося подрімати ще хоча б півгодинки. Може, прогуляти зарядку? Мабуть за один прогул на стайню ще не зашлють. Думка здалася такою привабливою, що Глафіра одразу ж блаженно відкинулася на подушки. Але наступної миті знову підскочила як ужалена. До свідомості пробився звук, що лунав з ванної кімнати.

Глаша стрілою метнулася до санвузла. Відчинила двері і побачила Зурім з обличчям сіро-зеленого кольору, що схилилася над умивальником. На німе Глашине запитання, вона відповіла:

— Нічого страшного. Просто трохи нудить.

 

_______________________________________________

Дорогі читачі!

Підбито підсумки голосування за образом Лаймієти. Читацькі голоси розподілилися так:

Фото №1 — 56%

Фото №2 — 0%

Фото №3 — 13%

Фото №4 — 8%

Фото №5 — 5%

Фото №6 — 13%

Фото №7 — 5%

Лідером читацьких симпатій стала дівчинка під номером 1.

Друге і третє місце поділили дівчатка на фото №3 і №6.

Дякую за участь в голосуванні!

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно