Читати книгу - "Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Секунду я здивовано дивився на неї. Вона смілива дівчисько, але саме дівчисько. І схильності до подібних авантюр у неї ніколи не було. Ні, місяць, на острові не пройшов для неї безвісти.
- Інго, ми спробуємо. Або завоюємо... або засипаємо.
— Але тоді нам треба діяти у повній таємниці.
8. СЕКРЕТНИЙ ПЛАН
Я здивувався.
- У повній таємниці? Від прибульців, чи що, таїтися? Тоді не варто про це домовлятися тут, на свіжому повітрі. Треба було піти у ваш замок. Та й з рештою хлопців варто порадитися.
Інга іронічно подивилася на мене. Сказала:
— У вас там сьогодні один хлопчик бився. Маленький такий, а бився здорово.
- Це Малек. Я з ним живу в одній кімнаті.
Інга здригнулася.
- Він спав, коли ти пішов?
— Так…
- Точно?
- Точно! - Мені передалася її тривога.
— Дімку, ти сам подумай! Як він може битися? Скільки йому років?
— Одинадцяти мін… — промимрив я. — Але ж він давно на острові, він навчився фехтувати…
— Та до чого тут фехтування! Йому десять із половиною, він від підлоги метр із кепкою, руки-ноги як сірники! А вдариш його по мечу — немов залізною трубою. Він навіть з Раулем бився, той не зміг у нього вибити меч! А Раулю було п'ятнадцять, він на Кубі займався штангою. Брав мене та ще трьох дівчат на руки — і підіймав! Рауль і сказав одного разу, що тут нечисто. А другого дня його в бою вбили...
- Хто?
— Цей… Що двома мечами махає.
- Тимур?
- Так. Смішливий, смаглявий... І як вийшло! Рауль знову почав битися з Мальком, і той раптом упав. Рауль хотів ударити, та завагався… А ваші поперли всім натовпом. Вони помітно всі люблять це… Малька. Ну і…
Ігорець — і щось підле? Це не вкладалось у мене в голові. Але все сходилося.
- Інго, а у вас такі є?
- Таких немає. Є Генка. Він уже десять років на острові.
— А у нас Кріс та Тимур по сім років…
- Ось. Це також дуже дивно. Адже тут і день прожити важко.
Я заплющив очі. У мене всередині зараз було пусто, як у космосі. Потрапи мені прибулець, я б його без жодних мечів скинув з мосту.
- Інго, ти завжди ходиш чергувати на мости?
— На дозор? Ні, рідко. Іноді наші хлопчики просять прийти мене чи Лорку. Щоб ми їх підбадьорювали своєю присутністю.
Мене щось кольнуло. Ми з Інгою дружили та сварилися, мирилися і знову знаходили привід для суперечок. Але ніколи не виявлялися ворогами. А в проклятому світі островів нас розділив кордон набагато серйозніший, ніж розлучений міст. На її острові я можу стати лише рабом, бранцем, котрий ніколи не повернеться на Землю. І для Інги тридцять шостий острів ніколи не виявиться будинком. Ми навіть не пропонуємо один одному перейти на свій острів. Розуміємо, що це не
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко», після закриття браузера.