Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Денис 

Скоріше б повернутись до своєї квартири. Набридло блазнювати перед батьком, милуватись цією безпосередність, вона мене дратує, така мила аж гидко. Ще її призирливий погляд, невже я такий бридкий. Хоча чому мене повинно це турбувати. В мене є Міла, дівчина від якої будь-хто втратить голову, приваблива, вибухова сексуальна і вона поруч зі мною. Але нажаль доводиться бути обережними, щоб ніхто не дізнався, що ми разом.

Доки Ліна чекає на свою подругу, її розважає Влад. Якого біса? Чому він взагалі знаходиться біля неї, вона йому подруга чи що? Треба прояснити це питання. 

- Владе. - Кличу друга до себе.

- Чого тобі? Ти бачиш, що я зайнятий. - Я бачу як ти трешся біля моєї дружини, довбень. 

- Ти зайнятий тим, щоб чиплятися до моєї дружини? - На останньому слові я акцентував увагу.

- З чого це взагалі взялося, що я чипляюся, ми просто розмовляли. - Він схрестив руки, показуючи свою перевагу. 

- Тобі мало дівчат, з якими можна спілкуватися? Чому ти обрав саме Ліну?

- Чувак, ти чого? Ми з нею просто спілкувались, вона чекає подругу, я вирішив її підтримати, їй самотньо і ніяково. До речі я виконую твої обов'язки. 

- Я сам якось розберусь із своїми обов'язками. - Від злості штовхнув Влада в груди. У відповідь він лише розсміявся.

- Та ти ревнуєш, друже.

- Що ти мелеш? Я не ревную цю божевільну, що за нісенітниця. Просто підтримую імідж щасливої пари.

- Серйозно? Ти підтримуєш імідж тим, що затискаєш Мілу по куткам клубу? Ден, ти такий дурень. 

- Що ти сказав? - Влад нічого не відповів, лише посміхнувся і пішов.

Що відбувається взагалі? Мій друг, через якусь дівчину, називає мене дурнем, коли наша дружба пішла шкереберть? Я ревную Аделіну - це дурня. Влад лише мене розгнівав своїми дурними висновками. Мені терміново потрібно зняти стрес і відволіктися. Треба знайти Мілу і піти у ВІП кімнату, вона точно допоможе забути все це безглуздя. Як я можу думати за когось окрім моєї дівчини, коли вона така пристрасна. Скільки в нас було сексу в цьому клубі. Міла просто шалена в ліжку.

Післі усамітнення, мені дійсно стало краще. Я вже не переживаю з ким спілкується моя дружина, як вона на мене дивиться, взагалі всеодно. 

- Аделіною, нам вже чай йти. 

- Але ще рано, я не натанцювалась.

- Тобі достатньо танців на сьогодні. - Бачив я скільки разів вона танцювала з Владом, ми певно на весіллі менше танцювали. Вона не стала зі мною сперечатись і мовчки пішла. Можливо вона ображається, але мені байдуже. 

Ніколи ще так рано я не повертався з клубу, не думав, що одруження на мене так вплине. 

- Що взагалі відбулось з тобою в клубі? Ти звичайно раніше другої звідти не виходиш.

-Я втомився. 

- Від чого ти міг втомились?

- Від всього. Я не буду з тобою це обговорювати. Я в душ. - Не вистачало ще обговорювати з Ліною моє збентеження. Треба переключити свою увагу на щось інше. Завтра ми переїжджаємо в мою квартиру, сподіваюсь життя стане як раніше -  безтурботним, веселим і з купою веселощів. І мені начхати, на мою дружину і її не вдоволення моїми рішеннями. Принаймні я намагаюсь себе в цьому запевнити.